ВСЕСВІТНЯ СЛУЖБА РАДІО РУМУНІЯ
2019-02-19



















Архів:
Великодні звичаї румунських українців
(2009-04-20)
Останнє оновлення: 2009-04-29 14:05 EET
Миколка Панчик Христос Воскрес! Шановні радіослухачі, другого дня Великодня запрошуємо Вас у гості до українців, що мешкають в селах Вишавська Долина та Бистрий, Марамурешського повіту, щоб дізнатися як святкує українська громада найголовніше християнське свято - Воскресіння Ісуса Христа. Нашими ґаздами є пані Ярослава Колотило, голова жіночої організації Союзу Українців Румунії, радник у Міністерстві культури і культів Румунії та священик Іван Арделян.

На початку Пані Ярослава Колотило розповість як готуються українці до Великодня: ”Українці, як всім відомо богомільний народ, в тому числі й українці в Румунії, які завжди були і залишилися богомільними. Це означає, що вони знають молитися Богові, знають святкувати, а також зберігати успадковані традиції. Коли йдеться про підготовку до Великодніх свят, українці поважають церковні богослужіння та зберігають давні звичаї й традиції пов'язані з цим святом. Я походжу з українського села Вишавська Долина Марамурешського повіту і пригадую, як ми готувались до посту. Сім тижнів посту для нас дітей було досить важко тримати, але в середу та п'ятницю ми обов'язково постили або говіли, як кажуть у нас. Під час Великоднього посту запам'яталась середа, коли ми ходили до церкви на спеціальне богослужіння, яке називалося Поклони. Поклони це вечірня служба, яка відбувається кожної середи за три тижні до Великодня. Потім, Шуткова неділя, коли люди сповідаються всі від малого до великого. Я пам'ятаю, що ми як діти йшли сповідатися у Шуткову неділю після обіду. Тоді священник мав більше часу вислухати всіх діточок і сповідати їх, а у понеділок вранці перед тим, як йти до школи, ми йшли причащатися. В цю неділю до церкви на святу службу віруючі приносять багато гілок верби. Вони освячуються й кожен віруючий бере додому по одній гілці. Вдома гілку кладуть за образом. На Шуткову неділю б'ють хатніх та рідних свяченою вербою кажучи: “Не я б'ю, шутка б'є, за тиждень - Великдень” а це для добра і здоров'я та проти злих сил.”

Великоднє богослужіння Упродовж тижня напередодні Великодня, який називається Великим або Страсним, люди ходять до церкви на богослужіння, які нагадують про хресні страждання Ісуса, про його розп'яття на Хресті та Воскресіння. Кожен день Страсного тижня має окреме значення. Ярослава Колотило: ”У нас зберігся на Живний четвер звичай ходити за кукуцами. Кукуци це спеціальний хлібчик випечений у печі нашими ґаздинями. Вранці діти ходили за кукуцами перед тим як йти до школи. Вони ходили від хати до хати, нічого не треба було казати, оскільки лише своєю присутністю вони одержували кукуци, до чого іноді додавались цукерки або яйця, зокрема від нанашок (хрещених батьків). З яєць від нанашок я робила спеціальний торт. У Живний четвер після обіду читаються 12 Євангелій, в яких розповідається історія страстей Ісуса Христа. Як відомо це сумний день, сумний вечір. Все село бере участь у цій службі коли всі співчувають разом з Ісусом Христом страшні його страждання. П'ятниця це похоронна п'ятниця, коли відбувається служба похорони Ісуса Христа. Укінці вечірнього богослужіння з вівтаря виносять Плащаницю, яка символізує тіло Спасителя. На цьому богослужінню чути спеціальні молитви та спеціальні пісні, як наприклад:

Страждала мати під хрестом стояла,
Стала ридати, в сльозах промовляти:
Ой сину, сину за яку провину
Переносиш нині тяженьку годину
На хресті ?

Потім слідує поминальна субота, коли поминаються всі померлі християни. У цей день, господині готують різні страви, фарбують яйця, писанки. На жаль, цей звичай мало зберігся в Марамориші, але на Буковині він все більше і більше розвивається, тому що на основі писанок люди і заробляють. Вони продають писанки у всі Румунії та навіть закордоном. Всій Європі відомо про наших писанкарок.”

Освячення кошиків У ніч проти неділі, скорбота перетворюється на радість Воскресіння, коли Ісус Христос своєю смертю смерть подолав. Ярослава Колотило: ”Служба Воскресіння відбувається з 12 години вночі, а вранці провадиться освячення пасок. Це чудова річ, яку наші українці так гарно зберегли, навіть і деякі румунські села Марамурешу запозичили цей звичай. З вечора, господині приготовляють великий кошик, в якому ставлять обов'язкового паску, яка у нас у Марамореші звичайна паска без сира, у вигляді калача, гарно прикрашена. Це напівсолодкий хліб, якого можна їсти і з м'ясом. Біля паски ставиться буженина, у нас кажуть шовдер, без чого не може бути Великдень. Там ще має бути шматочок солонини, сира, ковбаса, часник, червоні яйця, вино та свічка. Ці кошики приносять до церкви і ставлять їх навколо неї. Взагалі, кожна сім'я має своє місце. Починається служба, священик каже: “Христос Воскрес!” а віруючі відповідають “Воістину Воскрес!”. Потім всі співають чудову пісню “Христос Воскрес із смерті.”

“Процесія до складу якої входять чоловіки тричі обходить навколо церкви, коли священник освячує паски та всіх людей. Цікава річ полягає в тому що, чоловіки, які обходять церкву дуже люблять це робити, оскільки мають можливість бачити як підготувала кожна господиня великодній кошик. Це навіть конкуренція, хто як найкраще оздоблює кошик. Останнім часом, господині ставлять у кошики малі торти. Після того як священник освячує кошики, жінки накривають їх з вишитим рушником, на якому написано: Христос Воскрес! Воїстину Воскрес! Це взагалі ручна робота і цим теж славляться наші господині. Надзвичайний запах шинки доводить до того, що всі люди спішать додому, щоб сісти за великодній стіл. Після молитви “Отче наш”, та пісні “Христос Воскрес” всі їдять святкові страви.”


В українських селах Мараморощини добре збереглись протягом часу великодні ігри, у яких беруть участь зокрема парубки та дівчата. Ярослава Колотило:”Після того як люди покуштували цих добрих та смачних страв, вони відпочивають, а після обіду починається гра навколо церкви. Йде мова про великодні ігри, які добре збереглись на Мараморщині. Ці ігри здається пов'язані із веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували їх до цього великого християнського свята. Ці ігри всі чекають, не лише діти, але і жінки та чоловіки, а також особи похилого віку. Всі беруть участь у них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Із цих ігор мені найбільше подобається “Вербове колесо”. Це коли дівчата збираються колом та співають різні весняні пісні. Потім є “Подоляночка”, “Нема краля вдома”, "Ідіть задні, будите передні", "Ми голубку спіймали", "Я ходжу по торгу". Це дуже давні та гарні пісні та ігри. які тримають протягом трьох днів. Вранці служба, а після обіду ігри. У нас в селі продовжують гратися навіть цілий тиждень аж до Провідної неділі, першої неділі після Великодня.”


І віруючі села Бистрий з нетерпінням чекають свято Воскресіння Ісуса Христа а також великодні ігри. Про значення цих ігор розповідає священик Іван Арделян: ”Треба уточнити, що ці специфічні великодні ігри мають як ціль виявити перед глядачами із сторони молоді: хоробрість, мудрість та любов. Тут навіть можна побачити хто з ким у наступному періоді має одружуватися. Одна з таких ігор є “Ой зелені огірочки”. Парубки та дівчата збираються у велике коло та починають рухатися у один бік, співаючи всі разом:

“Ой зелені огірочки,
А густі їх попіночки
Лише ся розквітайте,
А ви панці та молодці
Лише побирайте !”

Збираючись у коло парубки і дівчата слідкують з самого початку хто з ким має триматися за руки. Після закінчення пісні пара обіймається за шию, ніби то одружуються. Пісня продовжується поки всі одружаться. Мами та бабусі з інтересом дивляться хто з ким одружується. Інша гра: Дівчата збираються в коло, а дві тримаються за руки підносять до їх гори а попід їх руки Всі співають:

“Нема кроля вдома
Поїхав до Львова
Ключі купувати
Церкви розмикати!”

Коли пісня кінчається, дівчата спускають руки і затримують дівчину, які завдають цікаві запитання, як наприклад: Як спала?, Що їла?, Кого любить?. На ці запитання присутні і парубки, які й вони дечого запитують. Дівчина повинна розумно та відважно відповісти на запитання. Якщо її не вдається, то її випадають з кола. Пісня продовжується доти, доки всі дівчата пройдуть цей іспит. Слова пісні пригадують про одну жалібну подію, коли вороги християн замикали церкви і не відкривали їх навіть ні на Великдень, вимагаючи від людей багато грошей. Тоді люди надіслали старосту, тобто короля, до міста Львова, щоб викупити ключі, бодай на Великдень.”


Пані Ярослава Колотило пишається тим, що на Мараморощені так добре збереглись великодні звичай та обряди: ”Ці великодні свята Великодня дуже дорогі нашим українцям. Вони доказують наше духовне багатство, любов до Ісуса Христа, любов до ближнього та до наших багатих обрядів. Я щаслива, що в моєму селі Вишавська Долина так гарно збереглися звичаї, традиції та співи. Я з радістю повертаюся в рідне село, щоб відзначити там з родиною Великодні свята.“

А зараз, шановні радіослухачі, ми прощаємось з Вами, дякуємо за увагу і бажаємо Вам міцного здоров'я, миру, злагоди, родинного благополуччя та щасливих Великодніх Свят!
(Автор: Христина Штірбец)

 
Bookmark and Share
WMA
64kbps : 1 2 3
128kbps : 1 2 3
MP3
64kbps : 1 2 3
128kbps : 1 2 3
AAC+
48kbps : 1 2 3
64kbps : 1 2 3
ЕФІР
Слухайте нас у прямому ефірі на 3-му каналі. У таблиці вказані години виходу в ефір передач ВСРР українською мовою.
Час UTC 17.00 - 17.30
15.00 - 15.30 19.00 - 19.30


Старий логотип ВСРР