 Про буковинський край написано багато сторінок історії, він багатий на традиції та звичаї, унікальні середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що свідчать про духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними розписами. Це - пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація журналістів та письменників у сфері туризму присвоєла премію “Золоте яблуко”. Майже всі ці буковинські монастирі були побудовані в ХV-XVI ст. під час господарів Штефана Великого та Петра Рареша. В останній у цьому році з вами зустрічі в рамках рубрики “Подорож Румунією” розповім вам про один монастир з когорти "розписаних монастирів" Південної Буковини, пам'ятку включену до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Монастир Гумор. Розташований він у 5 км на північ від міста Гура Гуморулуй.
Свою назву монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. На даний момент монастир діє, але монахині знаходяться десь в нових спорудах, за старими мурами обителі. Для відвідувачів стара церква відкрита з 10-00 до 20-00. За вхід та фотозйомку слід платити. Найкраще з усієї історії монастиря Хумор запам'ятовується те, що Успенську церкву обителі було зведено в 1530 році на щедрі пожертви боярина Теодора Бубуйока (Teodor Bubuioc) і його дружини Анастасії. Успенська церква не така молода, як здається з вибитої над входом дати "1530 рік", бо споруда стоїть на фундаменті своєї попередниці з XV сторіччя.
 У 1535 році стіни храму зовні і всередині були розписані Томою із Сучави. Він є, також, автором розписів у обителі Молдовіца. В Гуморі, на стіні церкви навіть зберігся автопортрет художника: він зобразив себе в образі вершника в молдовському одязі, який захищає Константинополь (тобто християнство) від турка, що нападає на нього. Над вершником дрібненькими літерами написано: "Тома" - щоб глядачі цього настінного малюнку не переплутали його з історичним героєм. Ця тема - зображати турків, тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й у фресках інших буковинських храмів, Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе. На іншій стіні монастиря можна милуватися притчею про блудного сина - одну з найбільш відомих притч Ісуса Христа. Слід зазначити що, давно, тамтешні ченці створили школу, де навчали бажаючих каліграфічного письма та графічної мініатюри.
 На жаль, в Карпатах зими холодні і сніжні, а навесні часто паде дощ. Вітри переважно дують з півночі. Тому з північного боку храму фрески збереглися у дуже поганому стані. А на південній сторони церкви тішать нас сюжети з Біблії, розписані яскравими фарбами. Головними кольорами настінних малюнків є червоний, синій і зелений. Кам'яний мур навколо комплексу зведено 1641 року, однак пожертвування для цього зробив молдовський господар Васіле Лупу, сват Богдана Хмельницького.
Оборонних башт колись було більше, до наших днів збереглася лише одна, проте дуже красива. Використовується також в якості дзвіниці, на неї ведуть сходи, а перед ними високі сугроби. Звідти відкриваються гарні краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. Під час австро-угорської імперії монастир Гумор був закритий на довгі десятиліття, а діяльність свою монастир відновив лише в1990-му році. (Христина Манта)
|
2024-05-08
Print
Слухати