|
|
 |
Архів:
|
|
| Фестивалі осені |
| (2010-10-26) |
| Останнє оновлення: 2010-11-01 17:01 EET |
 Осінь має колір й запах мокрої землі, а в Румунії вона завжди має і смак. Тож ми дозволили собі запросити вас на Фестиваль цибулі у Перічей, а потім до «вуйка Маріна», як називають мешканці містечка Беїлешть Фестиваль зайбера та порея. Селяни з Перічей, села з повіту Селаж, відсвяткували з 8 по 10 жовтня продукт, який їх прославив – цибулю.
У Перічей вирощування цибулі є стилем життя, кожна сім’я збирає щороку щонайменше декілька возів цибулі. Я дізналася, що це червона цибуля, вирощена шляхом пересадки, а не через цибулю-шніт, через що вона має дуже добрий смак і зовсім не є гіркою.
Про цю традицію розповість нам Йожо Тібор, віце-мер села Перічей: «Ми, мешканці села Перічей, традиційно займаємося вирощуванням цього овочу. Раніше дітей з нашого села називали чепой, що означає недорозвинена цибуля. У 2007 році нам прийшла ідея перетворити це прізвисько на бренд. Ми вирішили встановити рекорд, і увійти до Книги рекордів Гінесса. Нам вдалося сплести найдовшу у світі в’язку цибулі, загальна довжина якої була 4518 метрів. Вона простяглася на все село, всі вулиці були переповнені в’язками цибулі.»
 На цьогорічному Фестивалі цибулі мешканці Перічей вирішили знову зробити щось надзвичайне. На першому фестивалі вони встановили світовий рекорд і відкрили в шкільному дворі на честь цибулі 6-метрову статую. На другому - були представлені різні страви з цибулі і відкрито виставку живопису художника Іоана Тіми.
Що ж сталося цього року на третьому фестивалі, розповів Йожо Тібор: «На цьогорічному фестивалі було проведено історичний симпозіум на тему «Перічей від початку і до наших днів». На ньому були присутні представники Музейного комплексу Селаж, а на другий день ми провели конкурс велосипедистів, у якому взяли участь понад 150 дітей, що проїхали до Шімлеу-Сілванієй і назад.»
Мешканці села Перічей хочуть привернути увагу влади щодо необхідності здійснення і тут велосипедних доріжок, щоб люди могли пересуватися в безпеці, як розповів нам віце-мер. На фестивалі місцеві господарки приготували різні страви з цибулі за рецептами, вивченими від старих жінок, зберігаючи місцеву традицію приготування їжі тільки з натуральними приправами. Їжа, напої та добрий настрій були в Перечей, а через тиждень і в містечку Беїлешть. Тут зібралися всі люди, які раділи подарункам осені.
 У рідній місцевості славнозвісного вуйка Маріна, найпопулярнішого кіногероя, роль якого виконав покійний актор Амза Пеля, місцеві жителі відсвяткували цього року третій «Фестиваль зайбера та порея». І зайбер, і поерй вважаються місцевими брендами, які стали відомими завдяки жартам вуйка Маріна. Як зорганізувалися жителі Беілешть, розповість Маріан Нікола, голова Товариства сільського, екологічного й культурного туризму Олтенія: «Зранку на площі виступили фольклорні ансамблі дітей з Жалніци та молодіжні ансамблі Будинку культури Беїлешть. На сцені під відкритим небом усі аплодували виробам й осіннім ласощам, з якими прийшли місцеві школи й ліцеї на гастрономічну виставку, виставку дарів осені, тому так і було названо Фестиваль – «Багатство осені». Це була симфонія овочів: солені овочі всіх видів, компоти, варення, закуска, всі ці вироби, які господині роблять для себе вдома. Все це зробили діти своїми руками і виставили на продаж. А потім в Меморіальному будинку Амзи Пелі нас чекали давні гарні диліжанси, запряжені прикрашеними кіньми.  У дворі вуйка Меріна було освячено зайбер, потім його поставили в диліжанс і всі рушили з галасом через місто, а люди виходили до воріт і йшли за ними по Парку Тінеретулуй. Там були відкриті стенди, були присутні народні майстри, які приїхали з Харгіти, Горжу. Були й сюрпризи від Мерії Перішор та міста Бекет, які представили королівський асортимент кулінарних страв з печеним кабаком, голубцями у виноградному листі, приготованими в глиняному посуді, з індиком, хлібом та курчам в чугунку. Конкурс Фестивалю зайбер полягав к дегустації зайбера. Дегустація була проведена фахівцями, які оцінили якість місцевого вина.»
А ще тут були стенди пансіонатів, які представляли традиційні домашні вироби як запрошення відвідати місцевість і з іншою нагодою. Ось так осінь вже не є ностальгійною порою року, а навпаки, є повною життя, це пора року людей, які працюють, а потім радіють результатам своєї праці на фестивалях врожаю.
(Ана-Марія Кононовіч, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати