Книга є фактично експертно-аналітичною оцінкою конфлікту та рішень, прийнятих в той період. Аналіз проведено на базі документів та експертних інтерв’ю з фахівцями із Грузії, Республіки Молдова, Румунії та України. Як заявила один із співавторів книги, Моніка Опрою група румунських фахівців практично розібрала кризу на частини, а потім крок-за-кроком зібрала назад. Юліан Кіфу додав, що книга є методологічним інструментом, що адресується чільним посадовцям, експертам з міжнародних відносин, фахівцям військових та безпекових наук, і водночас всім, хто цікавиться відповідною темою.

Юліан Кіфу: «Ми не поставили перед собою завдання винести вердикт, а намагалися показати тим, хто прочитає цю книгу, зокрема високопосадовцям, точну картину їх думок, показати віддзеркалля їх реакції. Це не критика їх поведінки, тому що в умовах кризи кожен посадовець реагує по-різному, в залежності від багатьох елементів - від його підготовки, освіти, досвіду, від його характеру або спроможності справитися із кризою тощо.»

Це надзвичайно важлива робота, зокрема тому, що вона дає можливість виявити помилки і не допускати їх повторення. Кожен ретроспективний погляд на ці події, - каже Юліан Кіфу, - допоможе нам вдосконалитися та вивчити урок, аби наступного разу речі виглядати краще. «Слід відзначити, що книга є результатом кропіткого дослідження на місці. Були здійснені експертні інтерв’ю й анкетування тих, хто приймав безпосередню участь у прийнятті цих рішень в ключові моменти, і нам вдалося отримати і дослідити позиції або погляди чотирьох країн – Грузії, як сторони конфлікту, Румунії, Р.Молдова та України. На жаль ми не змогли повністю проаналізувати позицію Російської Федерації, яка представлена опосередковано, тому що нам не вдалося здійснити експертні інтерв’ю на рівні, на якому були прийняті рішення в Російській Федерації.»

Саме цей недолік книги підкреслив і колишній глава румунської дипломатії Теодор Мелешкану, який у період російсько-грузинської війни обіймав посаду міністра оборони Румунії: «Хочу відмітити, що книга має один недолік. У ній представлено лише позицією однієї сторони конфлікту, а саме Грузії. Їй бракує висвітлення підходу другої сторони конфлікту - Російської Федерації. Але це пояснюється не якимось упередженим вибором авторів, а тим, що вони не змогли отримати відповіді на анкети та необхідні документи і матеріали від російської сторони. Їм було важко зробити врівноважений аналіз конфлікту, особливо в умовах коли російсько-грузинська війна супроводжувалась масивною і комплексною кампанією доведення інформації та дезінформації до населення, через яку майже неможливо здійснити правильний експертний аналіз без необхідних документів.»

Теодор Мелешкану стверджує, що ця робота змушує серйозніше задуматися і провести якнайоб’єктивніший аналіз загроз на адресу безпеки, щоб знайти спосіб обмежити ризики. «Я прийшов до висновку, що перед нами стоять два варіанти майбутнього на європейському та регіональному рівнях. Ми повинні, або докласти більше зусиль, щоб всі країни дотримувалися принципів і норм Заключного акту ОБСЄ, або погодитися з тим, що можливо потрібно переглянути цю систему європейської безпеки, передбаченої Гельсінським Заключним актом. Водночас ми повинні з максимальною серйозністю переслідувати принаймні дві головні цілі – надати політичну підтримку на рівні різних організацій пропозиціям Грузії щодо врегулювання відповідного конфлікту, а по друге, надати підтримку для досягнення цілі, яку Грузія поставила перед собою, яку грузини підтримують, а саме євроатлантична інтеграція, входження в НАТО і ЄС.»

Румунський військовий аналітик Корнел Кодіце, стверджує, що заморожених конфліктів не буває. Оглядач каже, що конфлікти схожі на вулканів. Не існує згаслих вулканів, оскільки під ними є розжарена лава, що може в будь-який момент вилитися на поверхню. Пан Кодіце вважає, що в нинішніх умовах, у збройних конфліктах бойова підготовка військ не відіграє ключову роль, коли мова заходить про малі держави: «Малі країни, або в асиметричних конфліктах слабкіші країни не мають жодного шансу, незалежно від рівня їх підготовки, якщо їм не вдасться вчасно заручитися міжнародною підтримкою - таким є головний висновок, до якого я прийшов прочитавши цю книгу.»

Наостанок слід відзначити, що дослідження, проведене румунськими експертами спирається на методологію когнітивного інституційного аналізу кризових ситуацій, розроблену Європейською програмою антикризового менеджменту під проводом Центру досліджень та тренінгів з питань антикризового менеджменту (CRISMART) Шведського Коледжу національної оборони.

Навіть якщо від російсько-грузинської війни минуло більше двох років, книга є особливо актуальною з огляду на незавершеність конфлікту. Говорячи про уроки російсько-грузинського конфлікту екс-міністр Теодор Мелешкану відзначив три аспекти: «По-перше те, що будь-яка спроба мати безпечніший світ має виходити з простого принципу - дотримання норм міжнародного права. По-друге не менш важливою є ефективніша робота структур, що займаються проблемами безпеки, від ООН та ОБСЄ і до НАТО та ЄС, організацій, членами яких ми є. І нарешті, ми маємо звернути увагу на те, що вперше, коли мова заходить про безпеку, не йдеться лише про держави, а й про безліч інших акторів - міжнародних структур, організацій, ЗМІ, неурядових організацій, які мають власний внесок до відповідного конфлікту.»
(Василь Каптару)