|
|
 |
Архів:
|
|
| Зізнання запеклого любителя кави |
| (2013-03-19) |
| Останнє оновлення: 2013-04-02 13:04 EET |
Георге Флореску є одним з найвідоміших торговців Бухареста, чудово заварює каву, і це не нещодавно, а вже більше 40 років. Для нього кава є еліксиром розуму, кохання, вона продовжує життя і освітлює розум. «Гадаю, що насолоджування чашечкою кави є найгарнішим моментом дня» – сказав він нам, коли ми зустріли його у своєму магазині кави в один сірий березневий ранок. Запах смаженої кави переповнив повітря у приміщенні.
Той запах, гарячий, незрівнянний, здатний пробудити тебе з найглибшого сну, переслідував Георге Флореску ще з дитинства: «Перший контакт з кавою у мене відбувся у 8 років у дворі сім’ї мого хрещеного батька Георге Джорджеску. У тому дворі, у них був магазин кави з виходом на вулицю. Це була сім’я вірменів. З цієї сім’ї походили найвідоміші вірмени світу. Одним з них є й Баруїр Нерсесян – відомий любитель і торговець кавою, який завоював серце Нью-Йорка своїми надзвичайними кав’ярнями. Я був біля кавового апарату, там я увійшов в контакт із власне ароматом кавових зерен, я брав заради цікавості кавове зерня, а вірмен казав: «Джікуца, бери з цукром». Мені подобалося без цукру, кава не здається мені гіркуватою, вона солодка, мов кохання. Коли я був маленьким, було багато вірменів, які торгували кавою. Після війни було принаймні 40 торговців кавою, а між двома світовими війнами їх залишилося, мабуть, близько 10».
Можливо, ви запитаєте, що означає бути запеклим любителем кави? «Запеклий любитель кави є дегустатором кави, він її й готує. Він фахівець у приготуванні та подачі кави. Потрібно знати що ти п’єш, між різними сортами кави є відмінності. Є краща кава, рідкісна кава, особлива та божественна кава».
Ремесла приготування кави він навчився від одного вірмена знавця Аведіса Карабелаяна, одного з небагатьох, хто ще проживав у Бухаресті наприкінці ’60-их років. Майстер передав йому естафету магазину кави та делікатесів на вулиці Христо Ботев 10, де скуплялися великі Бухарестські літератори, актори чи лікарі, а також важливі особистості із колишньої політичної поліції Секурітате чи Міліції та інші особи, привілейовані комуністичним режимом. Аведіс передав йому у розпорядження не тільки управління магазином, а й свої рецепти та мистецтво зберігати своїх клієнтів. «У мене вже був рекорд по Бухаресту, я був найвідомішим, мав найкращу каву. Тоді ми могли дозволити собі це поєднання. Зараз у нашому розпорядженні цілий світ. В ті часи я мав каву з Колумбії, Гватемали, Сальвадору, Нікарагуа і навіть з Мексики. Ці сорти кави змішував я. В ті часи було багато ласих, які продавали неякісну каву, нехтуючи споживачем. Мені пан Карабелаян порадив: «Залишайся на своєму місці. Поки ти будеш смажити каву, як я, ти матимеш своїх клієнтів». І я маю їх і до теперішнього дня».
Флореску «Вірмен», як його називали, є сьогодні одним зі свідків того, як жили румуни в комунізмі. Він був одним з тих, хто пускав у обіг товари, які сьогодні здаються нам банальними, але тоді це була сильна валюта: кава, вишукані алкогольні напої, західні сигарети та будь-які інші вироби імпорту: все, що бракувало з ринку і являло собою в ті часи заборонене для мас задоволення, дозволене небагатьом привілейованим. Він успішно оволодів механізмами, за якими діяло те суспільство: знайомства, змова, підкуп. Його історія та історія його магазину кави перехрещується з історією Румунії ’60-70-80-их років, історія, написана ще живими героями. В середині ’80-их років він знайомиться із в'язницею пізнього періоду диктатури.
«У зміні генералів гинуть солдати» – каже він, стинаючи плечима. У 1988 році його помилували і він знову відновив свою діяльність після 1990 року. На спонукання кількох своїх відомих клієнтів та зі значним внеском своєї доньки Валі він написав «Зізнання запеклого любителя кави» – книгу спогадів, у якій він здуває пил із зображень епохи, яку багато хто з нас поспішив забути. «Моя донька хотіла зняти фільм і сказала мені: «Тато, візьмися й напиши». Я написав книгу «Зізнання запеклого любителя кави» для неї, щоб вона стала документальним матеріалом для фільму. Я старався бути якомога яснішим, точнішим, і щоб не було помилок, тому що так ти зразу притягаєш критику. Але я зовсім не отримав критики, навіть від тих, яких я трішки ганьбив, навпаки, вони б’ються, щоб отримати книгу з автографом. Нарешті після того, як вони втратили владу, хтось звертає на них увагу. У 2009 році тільки в діаспорі було продано 20 тисяч примірників. Діаспора дуже бажає знати, що сталося, особлива стара діаспора, ті, хто виїхав до того, як прийшов до влади Чаушеску, і хочуть знати, що сталося тут у Румунії. Ця книга дуже чітко пояснює, що сталося в той період».
Презентація книги відбулася 22 листопада 2008 року. Георге Флореску розповідає, що за зібрані з продажу гроші йому вдалося здійснити мрію свого життя: відновити свій магазин кави. «На даний момент це сімейний бізнес, з кількома працівниками і трьома пунктами продажу, а ще я відкрив кав’ярню. Гадаю, що ніде у світі ви не знайдете каву, яку можете випити в Бенясі, це найкраща у світі кава».
Сьогодні Георге Флореску смажить каву у невеличкому магазині в центрі Бухареста. Він доставляє в Румунію екзотичні сорти, біо-каву, добру каву, божественну каву. Проста, чемна людина, володар рецептів великого Карабелаяна, він постійно радіє гостям, навіть якщо не всі, хто переступає його поріг, купує пакетик кави чи шоколаду вищого сорту.
(Андрея Демірджан, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати