Можна жити й по-іншому. Без комп’ютера чи телевізора і без супермаркетів. Без переповнених та забруднених вулиць, у місці в глибині гір, де звуки клаксону замінюють середньовічні прапори, шелест дерев та добрий настрій. Саме це намагається довести Товариство “Medieval Praxis“ дітям від 5 до 14 років, які записуються до середньовічного табору.
Лауренціу Константін, засновник цього табору, розповість нам про це: “У першу чергу, табір має виховний підхід, але у великій мірі й духовний. Ми вважаємо цей табір альтернативою на відсутність орієнтирів у наші часи. Табір триває з червня по серпень. Умови поселення й харчування є звичайними для 4-ьох зіркових туристичних закладів. Цей пансіонат знаходиться в коридорі Рукер-Браун на чарівному гірському плато. Мабуть, у подібних місцях народилися й рядки з балади “Міоріца“: далеко в горах, на маленькому куточку раю…Вона знаходиться десь на кордоні між Волощиною та Трансільванією. Ми орендуємо це приміщення і перетворюємо його на середньовічне приміщення за допомогою прапорів, декорацій, майстерень“.
У середньовічному таборі бажаючі отримати титул лицарів та молодих княгинь носять одяг, відповідний середньовічному періоду, діти дуже легко входять в роль, тому що завдяки своєму віку вони дуже зближені до казок. Цього року в таборі діють п’ять майстерень: живопис та середньовічна геральдика, стрільба з лука, шпага, створення паперу, театр та середньовічна імпровізація. Табір триває 6 днів, це досить короткий час для того, щоб глибоко проникнути у дух того часу, але Лауренціу Константін каже, що за 6 днів можна закохатися, що, на його думку, є набагато важливішим, ніж дізнатися: “Коли ти закохуєшся, це означає, що ти знаходишся на початку дороги, яка може змінити твоє життя. Ми стараємося вселити дітям дух середньовічного лицарства. Це означає бути добрим, робити добро та уникати зло. Бути альтруїстом і щедрим. Принципи середньовічного лицарства є й основними принципами християнства. Якщо ці діти повертаються до школи, сім’ї і йдуть в тому напрямку, до якого ми залучаємо їх в цьому віці, коли діти є гнучкими, мов пластилін, то ми досягли своєї мети“.
Про що розповідають діти, повернувшись з табору? Що розуміють вони з лицарства? Дізнаємося з гостьової книги табору: “Наступними словами я поясню, як я розумію бути справжнім лицарем: якщо ти справжній лицар, ти довіряєш близькій тобі людині, але крім цього ти поважаєш її і намагаєшся виконати свої обіцянки“. “Якщо ти хочеш бути лицарем, спершу ти повинен бути людиною“, - гадає 13-річний Шандро. Що думають дівчата? “Лицарі вміли битися шаблями і стріляти з лука і завдяки цьому перемагали у війнах. Лицарі поважали принцес та звичайних людей і оберігали їх на війнах. Для них було соромом бути збезчещеними в боротьбі“, - каже 10-річна Лаура.
“У цьому таборі я зрозумів, що бути лицарем не означає бути обов’язково найкращим, найсміливішим та найсильнішим від усіх. Лицар є благородною особою, яка поважає людей і захищає слабких… Навіть якщо я дівчина, мені більше подобаються лицарі, ніж принцеси, тому що лицарі майже щодня займалися різними справами, тоді як княгині, особливо принцеси, сиділи у своїх ліжках, оздоблених золотом та діамантами, і розчісувалися кришталевим гребінцем чи розмовляли по середньовічному телефону…“, - гадає 10-річна Синзіяна.
Середньовіччя, представлене в сучасному світі, пропонує іншу перспективу щодо цінностей та зв’язків між людьми. Але наскільки великими є шанси, щоб ці перспективи стали корисними для сьогоднішніх дітей? Лауренціу Константін каже, що він не запропонував собі зробити революцію: “Ми часто жартуємо, кажучи, що ми ще не відмовилися від мрії змінити обличчя людства на краще. Ми не пропонуємо собі зробити революцію, а хочемо посадити насіння. Що станеться з посадженим нами насінням, ми не можемо контролювати. Принципи лицарства є лише головними моральними принципами, засадженими у відповідну форму історичної епохи. Кожна епоха мала свій спосіб дотримання цих принципів. Тут немає нічого нового. Ми можемо обрати між зниженням стандартів, щоб бути, як переважна більшість, або ж можемо зберегти ці принципи. Але це помилкова більшість, я не вірю, що ми є нацією манелістів (любителі музики манеле). Я лише вважаю, що любителі манеле, люди, які мають певний соціальний розвиток та поведінку, ті, які завжди готові пристосовуватися до негайного шахрайства, яке принесе їм вигоду, є лише більш галасливими та нахабними. Я відмовляюся вірити в те, що це місто, яке має понад 2 мільйони мешканців і в якому колись давалися хабарі, щоб придбати роман Маріна Преди, звівся до цього“.
Як каже Лауренціу Константін, у великій мірі ця проблема стосується тих, які організовують заходи такого типу, які не завжди мають можливість стати відомими чи не мають фінансової сили дійти до публіки, яка, не зважаючи на все це, існує. Середньовічний табір є для дітей незабутнім досвідом. І це є найвагомішим доказом на все вищесказане. (Андрея Демірджан, Людмила Дорош; фото: www.medievalpraxis.ro)
Манеле - музичний жанр, сформований під впливом арумунської, грецької, турецької, арабської, румунської, циганської та сербської музики. Основні виконавці – цигани.