Ніколає Тірон спробував розмножувати й інші гірські квіти у своїй теплиці, але через спеку це йому не вдалося. Проте едельвейс почувається дуже добре й на висоті 800 метрів, де збудовано теплицю. "Їй потрібно багато світла, удосталь води і вапняного пилу в землі. Можна додати й потовченої крейди, щоб вона мала подібні до гірських умов. Найчастіше зірку полонини можна знайти на вапнякових скелях. Мої квіти перебувають постійно у воді, десь на 1 см. Це потрібно їм через температуру, яка створюється в теплиці. Вони шукають світла, піднімаються, розпускаються, піднімаються набагато більше, ніж в їхньому природному середовищі, і просять води. Влітку в горах або дощить, або ні, і вони повинні пристосуватися, але в теплиці просять води. Взимку вони повинні знаходитися обов’язково в мінусових температурах, тому що в іншому разі починають рости в грудні-січні. Їм треба відпочити. Вони не витримують взимку в квартирі, навіть у підвалі, їх треба винести надвір. Розмноження відбувається шляхом поділу багатого коріння. Це багаторічна рослина і живе вічно, якщо не знаходиться в екстремальних умовах. Стається, що весною в неї з’являються перші паростки, листочки і випадає заморозь навіть в березні, стається так, що температура спадає до -10 С і це може вбити квітку, але це стається дуже рідко, переважна їх більшість пристосована до низьких температур."

Щороку зі своїх вазонів з теплиці Ніколає Тірон збирає приблизно півтори тисячі зірок полонини. Я запитала його, чи існує якась відмінність між вирощеними ним квітами та тими, які ростуть в горах, на висоті 2000 метрів:"В горах зірка полонини є нижчою, навіть на 10 см. В горах Чукаш ростуть великі, гарні примірники, величиною в спортивну медаль, в горах Бучедж вони менші." Зібрані квіти засушуються на дні пластмасової пляшки. Квітка викладається пелюстками вниз, потім її засипають піском, аж поки він покриє корзинку, і залишають в такому вигляді, поки вона не засушиться. Таким чином стебло і квітка залишаються прямими, без зморшок та згинів. Засушену зірку полонини можна придбати в невеличкому магазині з м. Сіная. Але Ніколає Тірон каже, що він має й клієнтів іншого типу, не лише туристів:"Її купують й для різних особливих випадків, для букету нареченої, для весільних подарунків гостям, декому прийшла ідея причепити квітку на груди, але вона є сухою і крихкою, так що я не рекомендую це. Рослина в повній її силі, яка має 6-8 квіток, коштує 25 леїв. Я давав розсаду і за 8-10 леїв. Весною, коли з’являються декілька листочків, її треба пересадити. Приходять люди, переконані посадити їх в горах, зовсім безкорисливо… Це надзвичайний подарунок."

Весільний букет містить до 100 стебел. Перевага цих букетів в тому, що вони не в’януть і подружжя може зберегти їх ще багато часу як згадку. Зірка полонини зберігається найкраще як безсмертна квітка. Зрізана і поставлена у вазу швидко в’яне. Ніколає Тірон вибирає найсильніші рослини, які мають найбільше шансів витримати в диких умовах. Саме ці квіти він розсаджує в безпечних місцях, щоб не спокушати туристів зірвати їх. Я запитала його, чи відчуваються його зусилля в природі. "Мені дуже важко зрозуміти це, тому що пейзаж змінюється, стається сповзання землі, виростає трава… Я не можу встановити все це, але якщо з десяти примірників приймаються 2-3, це успіх."

Але для цього потрібні гроші та зусилля. Для розсаджування своїх квітів з теплиці на гребенях гір Бучедж подружжя Тірон піднімається в гори рано вранці підйомником з сімома горщиками за плечима. Крім цього, їм потрібна й вода та прилади для сапання. Може тому, коли хтось стукає у його ворота і просить квітів, щоб понести їх на гору, Ніколає Тірон радіє і відчуває, що він не один в його боротьбі з байдужжям та поверховістю.

(Андрея Демірджан, Людмила Дорош)