Спочатку було вісім чи десять читачів, а потім читати повідомлення дещо наївної людини стало все більше й більше людей. Думки, якими автор ділиться вже роками, або лише 5 хвилин тому, думки з певною ідеєю або підтекстом, невеличкі флірти та правда, прихована в жарті, коли те, що хотів сказати поет, є прозорим як мереживо негліже, залишеного зовсім невипадково десь на краю крісла, на виду в гостя, який знаємо, для чого переступив поріг будуара… Послухаймо Їва, декламуючи один зі своїх віршів: ”У мене гостра потреба не пізнавати тебе/Не хочу знати, яку музику ти слухаєш/не хочу знати, який ліцей ти закінчила/Не хочу, щоб ти сказала мені, як тебе звати/не хочу слухати, як твоє дихання наповнює мою ковдру/та розуміти розбіжність твоїх перс/та нерівний вигин твоїх брів./Не моргай мені, будь ласка/я міг би зрозуміти про тебе все/не знімай макіяж/не розпускай своє волосся/не показуй мені ластовиння на своєму плечі/не бійся лоскотання, не червоній, не будь теплою й м’якою/не засинай у мене на колінах/я не хочу знати, як ти спиш/я хочу закохуватися в тебе і завтра.”

Їв каже, що не знає, чи він поет або ні, він якось обвів довкола пальця спеціалізовану критику, хоча й знає, що вона, критика, є підтверджує цінність твору. Він перескочив через цей етап і занурив головою в море, на розсуд читачів, з якими поводиться дуже гарно: ”Я не майстер поезії, навіть не знаю, чи я дійсно поет. Я людина, яка помічає речі в інших людях, пропускає їх через свої фільтри, через свою чутливість і віддає назад людям. Це причина, по якій люди радіють, визнають, відображають, вібрують на те, що я пишу, тому що все, що я роблю, приходить насправді від них. Дуже часто люди вважають мої вірші вражаючими, кінець поезії чи те, що відбувається в наступному вірші вражає людей.”

Редактор Оана Велант зробила ставку на Їва. Вона видала дві збірки, дуже гарно ілюстровані Валентином Петрідяном, другом та партнером Їва. Дві тисячі примірників збірки ”Версез”, першої книги невидимого поета, розійшлися швидше, ніж очікувало видавництво. Тираж другої збірки ”Uibesc”/”Окхаю”, презентація якої відбулася у грудні, скоро теж зникне з книгарень. Звідки ця сміливість друкувати рядки фіктивного героя? Оана каже, що це був скоріше за все емоційний вибір: ”Я зустріла його на сторінках соцмережі Facebook, мені дуже сподобалося, як він пише, його веселий, оптимістичний, жартівливий стиль. Нам здалося, що це особливий голос в сучасній румунській поезії. Я особисто не знаю когось іншого, хто б писав таким чином і кому б вдавалося зібрати довкола себе ціле співтовариство, хто б мав так багато шанувальників і насолоджувався з того, що пише. Просто-напросто він володіє надзвичайною якістю: йому вдається зібрати всіх цих людей і робити їх щасливішими щодня. Для румунської критики Наївний Їв є дивним голосом. Ми звикли з поезією, яка народжується з трагедії, з проблем, із суму, з меланхолії. Їв походить зі світлішої зони. Багато критиків не знають до чого його віднести.”

Їва знають майже всі. Жінки кажуть, що Їв є їхньою щоденною дозою наївності. ”Про Наївного Їва я вперше почула минулого року від подруги, яка, щаслива, розповідала мені, що нарешті знайшла сучасного поета, який їй подобається. Зараз в мене є улюблений вірш Їва, називається ”Перед сном”. Його нову книгу я ще не встигла придбати, але вона безумовно в моєму списку.”

Чоловіки кажуть, що не можуть його спекатися: ”Наївний Їв… Так, моя дружина щодня показує мені його вірші. Веб-сторінка дуже добра як джерело натхнення для інженерії висловлювання.”

Можна було б подумати, що за три роки, відколи почав цим займатися, Їв готовий пожинати плоди своєї слави. Але він не з’являється навіть на свої неймовірні презентації, де пригощають кексами з посиланнями та спеціально задуманими декораціями. ”Ті вечори не для мене, – каже невидимий поет, – вони для публіки. Я посилаю на них Валі.”

Валі Петрідян каже, що на першій презентації він не усвідомив, якого розмаху набуло явище Наївного Їва, але відчув себе володарем великої таємниці: ”Я усвідомив той факт, що я немов знайомий із Зорро. Я був єдиним, хто знав і міг усвідомити, наскільки помилялися люди, які говорили про Їва, і наскільки вони були праві. Вони говорили про особистість Їва он-лайн і, припускаю, що вони сприймають її за своїми вподобаннями, уявляють його саме таким, яким хочуть вони, і вони мали рацію.”

Чому не приходить Їв, чому не відкриває свою ідентичність, чому не дає автографи на оголених плечах шанувальниць? ”Однією з причин того, що я не хочу видавати свої вірші під справжнім ім’ям і хочу залишитися й надалі вигаданим героєм, є саме моя втеча від знаменитості. Мені здається, що знаменитість приходить разом з добрими речами, але й з багатьма поганими, потворними речами і спотворює людей. Я не хочу бути спотвореним, я хочу залишитися таким самим. Я закликаю людей і надалі читати те, що роблю я, менше запитувати себе, хто я такий, а насолоджуватися тим, що я роблю. Важливим є твір, а не автор, як казав Майореску, і я дуже сильно вірю в це.”

Іvcelnaiv.ro – це веб-сторінка, де ви можете підписатися на щоденну дозу віршів, які беруть свої початки не з трагедії, болю чи розчарувань. Підпишіться, й ви також отримаєте листа із заголовком ”Я радий, що ти підписався”, в якому буде написано: ”Побачиш, що ти не пожалкуєш, що підписався на мене.” (Андрея Демірджан, Людмила Дорош)