Такі “книги”, які не мають проблем в тому, щоб відкрити свої сторінки перед “читачами“, є рідкісними і ними можна користуватися в Румунії в останні 6 місяців. Модель “Живої бібліотеки“ було запозичено з Данії багатьма організаціями з Румунії. Юлія Сара була координатором “Живої бібліотеки“ з Тиргу Муреша. Я запитала її, навіщо був потрібен такий захід. “Ми, люди, маємо різні упередження та стереотипи щодо певних категорій людей і гадаю, що важливо розв’язати це і поспілкуватися, як люди. Це не вигадане поняття, цей метод приніс в Румунію одна Бухарестська НУО - Art Fusion, - партнерами якої в цьому проекті були й ми. Я почула від них про “живу бібліотеку“ ще минулого року, коли і я зіграла роль книги в одній з “живих бібліотек“ з міста М’єркуря Чук. Мені дуже сподобалася ця ідея і самий метод, відкриття публіки до таких нестандартних та неформальних методів виховання та їхній вплив. Тому що таким чином ми починаємо розуміти відмінності між нами і усвідомлювати, що можемо взаємодіяти з увагою до деталей та індивідуальних потреб. Я була вегетаріанкою та консультантом в кар’єрі - досить легенькі книжки. Найбільш інтенсивним був досвід молодих людей, хворих на ВІЛ-інфекцію, а також людей з вадами, колишніх наркоманів, сліпих і т.д.“

Які книги було “позичено“? Дізнаємося від Юлії Сари: “Ми прагнули відкрити для себе широку гаму категорій, схильних до дискримінації, так з’явився список книг, які було поставлено на “поличку“: цигани, фотограф оголених тіл, колишній залежний від алкоголю, палестинський мусульманин, особа з вадами, сліпа людина, ув’язнені, глухонімі, вегетаріанці, молода людина, Віл-інфікована людина, американець, консультант в кар’єрі, студент-молдован, психолог. Ось вам декілька з них. На першому випуску ми мали 17 книг. “Полицею“ було приміщення, де ми проявили себе практично, де ми обладнали для книг певну позицію. Книги були насправді людьми, які не грали певну роль, а практично вони представили роль, в якій живуть. Молода людина, хвора на Віл-інфекцію, є насправді хворою на цю хворобу, ув’язненого привезли з в’язниці, і так далі“.

За ті 5 днів, впродовж яких була відкрита ця бібліотека, її відвідало майже 100 читачів. Існує каталог з представленням книг, короткий опис кожної з них. Читач обирає книгу, яку бажає прочитати, його направляють до читального залу, де він входить в контакт з живою книгою, і відбувається розмова. Юлія Сара розповість нам, які з книг користувалися найбільшою популярністю: “В’язні, люди з вадами, колишній алкоголік та молодий парубок, хворий на ВІЛ-інфекцію – це були книги, які було “прочитано“ найчастіше. І для книг це був цікавий досвід, їм здалося, що ми маємо багато сміливості провести такий захід, вони сказали нам, що такий досвід потрібен. Ми хочемо продовжити й надалі цю ініціативу, принаймні, хочемо обладнати в м. Тиргу Муреш по дві “живі бібліотеки“ на рік. Були цікавими й деякі запитання публіки: наприклад, для колишнього алкоголіка було поставлено такі запитання: “Як ти знаєш, що дійшов до межі, від якої стаєш залежним від алкоголю?” Це дійсно дивно, в тому сенсі, що не знаєш, коли ти досягаєш тієї межі, але знаєш, коли ти вже є залежним. Колишній наш залежний від алкоголю був здивованим запитаннями, які йому було поставлено.“

Крім виграшу для кожної сторони, Юлія Сара каже, що є важливим бути відкритим і розуміти, що нам слід бути лише трішечки уважними, щоб розуміти краще один одного. “Ми є людьми і можемо взаємодіяти, навіть зі сліпими або глухими, навіть з палестинськими мусульманами, але ми повинні бути уважними, коли вішаємо на когось ярлики і маємо упередження, тому що ми не маємо права відносити людину до певної категорії, не пізнавши її.“

Цього року на фестивалі “Peninsula“ з м. Тиргу Муреш може бути організовано новий випуск “Живої бібліотеки“. Не втрачайте нагоду пізнати людей, які згідні відкритися перед вами, як книга. (Андрея Демірджан, Людмила Дорош)