«Професія вибрала мене, а не я її. Я досить інтенсивно працював у галузі маркетингу та продовольчій і авто промисловості, і займав там більш ніж почесну позицію. Проте я не був щасливим. У житті не є достатньо заробити грошей чи носити костюм з краваткою, мати службову машину. Принаймні не для мене. Так сталося, що один мій товариш потребував людину для ресторану. Я почав шукати місце, а між тим прийшла фінансова криза і ресторан, яким я повинен був керувати, не відкрився. Мене запросили в інше місце – відкрити корчму в м. Клуж. Я працював з кухарями того закладу, поки не став одним з них.»

На радіо він почав працювати з 17 років. Побував і на телебаченні, а потім став вивчати театральне мистецтво в Університеті з м. Орадя, але не закінчив його. Спробував і своє перо в письмовій пресі, але все телебачення зробило його відомим. У часи, коли мало хто насмілювався зробити кулінарну передачу, Аді Хедян заповнював щодня 30 хвилин рецептами і секретами у місцевому телебаченні з м. Орадя. Із студентських років залишився лише з першою книжкою рецептів, названою «Сіль та перець», як і передача, про яку ми вам розповіли. «Книга була для мене цікавою спробою, викликом. Це лише невеличка книжка, яку я написав впродовж 2 тижнів вночі, вона містить 100 кулінарних історій студентських років, історії тих часів, коли я жив в Ораді і мав таких же бідних друзів, як і я, з якими ми намагалися якось викрутитися і відчути себе добре».

Статистика каже, що найкращими в світі кухарями є чоловіки. Я запитала Аді, чому так стається, коли ми добре знаємо, що жінки перебувають на кухні найбільше часу. «Я гадаю, що найкращими в світі кухарями є наші матері, а згодом і наші дружини, і так далі. Стається так, що чоловіків більше просувають, тому що вони є більш зухвалими, ніж жінки. Але я помітив, що і жінок почали більше просувати як кухаря-шефа, як для шоу, так і через те, що вони добре готують.»

Коли приготування їжі заради задоволення перетворилося на професію, Аді Хедян відчув потребу отримати диплом кухаря. Я запитала його, в якій мірі є важливими курси для тих, хто хоче спеціалізуватися в пілотажі ополоника в каструлі. «Ці курси є й корисними, і не дуже. Я пройшов 6-місячний курс, де я вивчив багато теорії, і зовсім нічого з практики. Практикувати навчишся на кухні, вдома. Якщо хочеш стати кухарем в ресторані, треба відвідувати серйозні школи, але треба пройти й практику, починаючи з чищення картоплі. Не треба спинятися. Курс був для мене важливим, тому що диплом, який я отримав, дозволив мені працювати в кухні будь-якого ресторану. Готування їжі вдома не є тим же самим ділом, як і в ресторані.»

Декілька тижнів тому Аді Хедян розпочав проект “Cook’n’Rolla”: відеокліпи з демонстраціями легких рецептів, які можна переглянути по інтернету. «Ми вирішили зробити щось саме для онлайн-світу, але з якістю телебачення, тому що існує проблема з цими передачами по телебаченні: вони намагаються зібрати аудієнцію, запрошуючи людей, які не мають ніякого зв’язку з кухнею. Я хочу допомогти людям зрозуміти, що будь-хто може готувати, я хочу навчити їх перетворювати їжу на друга, а не на ворога. Нелегко зробити якісне шоу, але нам це вдалося і ми йдемо далі. Це вже третій випуск і ми знімаємо й далі, нам подобається, ми розважаємося і помічаю, що реакції є дуже добрими.»

Аді Хедян готує серйозно вже майже два роки. Серед стількох секретних рецептів – понад тисячі рецептів, оприлюднених на власній веб-сторінці – я запитала його, яку найважливішу річ він відкрив для себе з його кухарського досвіду: «Не слід спинятися навіть тоді, коли тобі не вдається. Що може статися найгірше? Тобі не вдасться страва. Не має сенсу панікувати, слід починати знову. Неминуче, це шлях із злетами та падіннями, важливим є йти далі і не відчаюватися.» (Андрея Демірджан; Людмила Дорош; фото:adihadean.ro)