|
|
 |
Архів:
|
|
| У майстра-флориста |
| (2012-11-06) |
| Останнє оновлення: 2012-11-13 1:16 EET |
Андрея Баніце живе у сірому десятиповерховому будинку, яких більшість у Бухаресті. Проте достатньо переступити її поріг – і ти враз опиняєшся в обстановці, гідній скоріше будиночка з садом у Провансі, аніж поверха над галасливим містом.
Інтер’єр, де проживає Андрея, задуманий переносити тебе у інший теплий світ, освітлений різними нюансами білого і розфарбований найгарнішими кольорами найгарніших квітів світу. Я можу її уявити у повітряних, легких сукнях з босими ногами, майже витаючи над білими дошками підлоги, з руками, повними листя та квітів. За чашечкою кави, налитою в делікатні фарфорові чашки, Андрея запитує, хто ти і який ти зсередини, щоб дізнатися, як висловити твою особистість мовою квітів в один з найважливіших днів твого життя: день весілля.
Майстер-флорист Андрея Баніце виросла, як же інакше, у величезному саду, де її дідусь з бабусею вирощували всі квіти світу. Найяскравішим її нюховим спогадом є запах свіжозрізаних тюльпанів, загорнутих у газету, де запах стікаючого соку стебел змішується із запахом газети та друкарської фарби. Хоча й хотіла навчатися на сільськогосподарському факультеті, вона послухалася батьків і поринула у вивчення наук, які б могли забезпечити їй існування: успішно закінчила Академію економічних наук і найнялася в маркетинговий департамент, де працює й зараз. Як же вона повернулася до квітів? Через простий випадок: “Не можу сказати, що я думала колись повернутися до квітів, тому що я була зайнята факультетом, друзями. Я не думала, що повернуся до квітів, але ніколи не забула те, як відчувала себе, коли була серед природі, у саду. В одній із відпусток я зустрілася з дуже пристрасними людьми. Одна пані розмальовувала фарфор, а інша займалася вишиванням, всі дбали за свої пристрасті. Я була така занурена у роботу… я працюю в маркетингу, весь час я посилалася на цей світ. Скільки я навчилася – для мене це був досить вузький світ. Я зовсім забула про себе і, мабуть, я видавала цей смуток, це бажання бути з природою, квітами. Коли мене запитали, що я роблю для своєї душі, я не знала, що відповісти, я відчула, що дуже довгий час відрікалася себе. Я повернулася в країну і чи то жартома, чи то серйозно подумала про те, чим мені завжди подобалося займатися, і я придбала книги, почала самостійно вчитися. У мене не було жодної цілі, просто-напросто я почала робити те, що мені подобалося, не задумуючись про те, що люди могли б вважати дивним чи екстравагантним той факт, що мені подобається складати квіти“.
Вона почала складати квіти для себе та друзів безкоштовно, не чекаючи визнання чи грошей. Новина про її квіткові букети переходила з вуст в уста і через досить короткий час компанії почали запитувати в неї про ціни за її роботу, а наречені почали її шукати. Що робить квіти Андреї особливими, захоплюючими, бажаними? Те, як Андрея їх поєднує, завжди шукаючи сховати поміж ними й певну думку: “Я спробувала зрозуміти різні стилі складання квітів, мене цікавило, як складають квіти англійці, французи, і я прийшла до висновку, що дуже прихильна до дуже природного і вільного стилю складання квітів. Мені дуже подобаються садові квіти, ті, які навіюють трішки дику, природну атмосферу. Мені подобається плющ, м'ята, садові троянди, тюльпани, півонії… Не подобаються екзотичні квіти, дуже кольорові. Мені подобається сезонність, подобається відмічати моменти, дні, людей… Кожен момент є неповторним і десь про це говорять і мої квіти: тут, зараз, я, вона…“
Вона любить досконалість. Складає, розкладає і заново складає букети й по 10 разів, поки відчує, що вони ідеальні. “Не існують букети, які я зробила і не можу носити. Якщо хтось мені скаже, що якийсь букет кращий за інший, мене це трішки засмучує. Для мене всі вони гарні, але є різні кути, різні пори року, різні особи. Міняється лише дзеркало, в яке я дивлюся. Всі люди, з якими ми взаємодіємо, є нашими дзеркалами. Я знаходжу себе у всіх моїх наречених“.
Андрея не працює з будь-ким. Тому що не відмовилася від своєї щоденної роботи, вона дозволяє вибирати собі клієнтів в залежності від того, що підказує їй інтуїція про людину, яка до неї звертається. Перший тест: як пише до неї потенційний клієнт. “В абсолютно кожному повідомленні, яке я отримую від нареченої, з якою працюю, я визначаю певну делікатність, чутливість, з якою перегукуюсь. Знаки є повсюди. Я навчилася слухати ці знаки і слідувати за тим, що підказує мені душа. Для мене кожен букет квітів є задоволенням, я задовольняю своє бажання висловитися і не можу зробити це для будь-кого. Є люди, з якими я не перегукуюсь. Я вибираю, що мені подобається і що перегукується з моїм стилем та вірою. Це дуже велике енергетичне споживання – працювати над букетом квітів. Я намагаюся дізнатися якомога більше про ту людину, намагаюся увійти в її стан, у мрію нареченої. З моєї точки зору, я роблю невеличкі твори мистецтва. Артист не може висловитися без музи. Поки ти не знаєш і не захоплюєшся музою, не розумієш її – ти не маєш як висловитися. Якщо я не маю солідної музи – я не можу висловитися. Квіти стають моментом граціозності. Квітка, яка витримує декілька днів, перетворюється на крапку на карті, зупиняє час на місці, це вже не простий букет квітів, а той букет квітів, який народився з певної енергії, це певний пам’ятний знак.”
Вона вивчала квітковий дизайн в Лондоні, у двох найпрестижніших школах: у Паули Прайк та Джейн Пекер. Вона мріє відкрити в Бухаресті майстерню чи квітковий магазин, як в Парижі. Але до того часу ті, хто до неї звертаються, мають привілей увійти в її світ і, познайомившись з ним, не можуть не бути зачарованими. ЇЇ делікатністю та делікатністю квітів, запахами та кольорами, які її оточують, тим, що вона створює, будучи справжнім майстром-флористом. (Андрея Демірджан, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати