Румун Петро Могила (Петру Мовіле) зробив особливий внесок у наближення двох народів і розвиток культури та релігії в Україні, а видатний українець Пасій Величковський зробив те саме в Румунії, де провів більшу частину свого життя. У цьому контексті особливої уваги заслуговує співпраця Гетьмана України Івана Мазепа та Господаря Валахії Константіна Бринковяну, які налагодили тісні політичні, дипломатичні, військові, культурні та духовні зв’язки між двома сусідніми православними народами.

Співробітництво між І.Мазепою та К.Бринковяну у культурно-духовно-видавничій справі, у тому числі для потреб християн Близького Сходу, поруч з іншими напрямами діяльності, є очевидним фактом. Найкращим прикладом цього є унікальне видання „Євангелія”, надрукованого у січні 1708 р. арабською мовою у місті Алепо (нинішня Сирія) за кошти гетьмана України І. Мазепи, у типографії Константіна Бринковяну, перевезеної до Алепо спеціально для забезпечення духовних потреб підкорених турками православних арабів Близького Сходу. Їх плідна співпраця мала величезний резонанс як серед християн арабського світу, так і серед духовенства, політиків, дипломатів та культурних діячів Європи.

Слід підкреслити, що обидва лідери були блискучими політиками, дипломатами, але особливо культурними діячами. Упродовж свого 26 річного правління Константін Бринковяну зумів забезпечити мир і процвітання Валахії, іноді завдяки його дипломатичними здібностям, іноді завдяки мудрості або хитрості, іноді погрожуючи зброєю або шляхом підкуповування. У період перебування Мазепи при владі - 22 роки Україна, так само, стрімко розквітла. Жоден із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу.

Обидва вони залишили у спадок прийдешнім поколінням велетенський культурний пласт. В історію господар Бринковяну та гетьман Мазепа увійшли як видатні ініціатори будівництва численних церков і монастирів. Саме за часів Івана Мазепи на українських землях з’явився новий архітектурний стиль «Українське бароко», який також називають «Мазепинським стилем». У той же час у Валахії румунське мистецтво поповнюється новим вітчизняним стилем, який особливо відобразився на архітектурі того часу. Досі він називається «Бринковянським». Це гармонійне поєднання волоських та італійських архітектурних елементів.

Стиль Бринковяну в основному характеризується блискучим розквітом декоративних форм. У першу чергу це позначається в обрамленні вікон і дверей, у формі колон, в деталях різьблення по каменю, в оформленні порталів. Представник вищої знаті, честолюбний політик, що прагнув до життя повної розкоші і блиску, надзвичайно багатий, Бринковяну будував в Бухаресті і на своїх володіннях велику кількість резиденцій, які він не називав будинками, а іменував на західний зразок палацами, що більш відповідало їх зовнішньому вигляду. Пишнота убрання в палацах, деталі архітектури відображали не лише вплив архітектурних форм Північної Італії, але і вплив Сходу.

Період гетьманування Мазепи описують як «другу золоту добу українського мистецтва» після великодержавної доби Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Мазепинський стиль найкраще можна описати наступним чином – це українізація західноєвропейської барокової базиліки та барокізація української архітектури. Головний натиск покладено тут на зовнішню декоративність, не тільки в різьбарській орнаментиці, а й у суто бароковій мальовничості, для якої використано гру світла й тіні на химерних заломах фасадів, стін, фронтонів.

Історія у своїй непередбачуваності розпорядилася так, що тіло видатного українського гетьмана було перепоховане на румунській землі. Після смерті Мазепи у селі Варниці під Бендерами, за розпорядженням його племінника, Войнаровського, прах гетьмана було перевезено в Галац і поховано в кафедральній церкві монастиря Святого Юрія на березі Дунаю. На вибір сподвижників гетьмана Мазепи вплинула та обставина, що монастир був підпорядкований церкві Гробу Господнього на чолі з Єрусалимським патріархом.

У Румунії досі шанують пам'ять великого українського політика та воєначальника. У місті Галац з кінця ХIХ сторіччя і до 50-тих років минулого століття, коли місцева комуністична влада провела чергове міське перепланування, існувала вулиця Івана Мазепи. Вулиця зникла, але натомість невдовзі ім'ям Мазепи було названо два житлових квартали Галаца, а у 2004 році в цьому місті відкрито перший у Європі пам’ятник українському гетьману.
(Василь Каптару)