Уявляється доцільним також розглянути можливість встановлення у встановленому порядку аналогічних зв’язків між, скажімо, Черніговом та м. Бендери.

Окрім цього, на наш погляд, необхідно відновити діяльність Українсько-Румунської комісії з проблем історії, археології, етнографії та фольклору Національної Академії наук України та Румунської Академії та винести на її розгляд питання про роль І.Мазепи в історії наших сусідніх народів, провести спеціальне засідання традиційної тристоронньої Міжнародної конференції істориків України, Республіки Молдова та Румунії, відповідні заходи в рамках Єврорегіону “Нижній Дунай“ за участю органів влади та громадськості прикордонних територіально-адміністративних одиниць трьох сусідніх й дружніх держав, присвячені пам’яті І.Мазепи тощо.

Враховуючи наявність в Румунії єдиного примірника раритетного “Євангелія”, виданого у 1708 р. арабською мовою за кошти І.Мазепи, вбачаємо надзвичайно важливим організувати передачу в Україні копії, у тому числі і електронного варіанту, цього унікального видання для його презентації у вітчизняних музеях, насамперед у Батурині та у створюваному музеї “Українці у світі” у Києві.
У світлі Указу Президента України № 1131/2007 від 21 листопада 2007 р. “Про деякі питання розвитку Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” та селища Батурин”, варто вивчити можливість підключення української сторони до досліджень реальних слідів І.Мазепи в Румунії, зокрема участь українських фахівців-археологів у проведенні археологічних розкопок у м. Галац.

Актуальним завданням українських істориків та, по можливості, дипломатів вбачається також виявлення та вивчення частини архіву І.Мазепи щодо його листування з господарем Валахії К.Бринковяном, яка зберігається у відповідних фондах рукописів Стамбула, та документації галацької церкви Святого Георгія щодо поховання там гетьмана України, переданої напередодні секуляризації Румунської православної церкви у 60-х роках ХІХ-го століття до архіву Єрусалимської Патріархії, якій вона на той час підпорядкувалася.

Продовження пошуків та опрацювання нових документів щодо життя і діяльності українського гетьмана в архівах Бухареста, Кишинева, Москви, Варшави, Стокгольма, Парижа тa інших столиць і міст Європи залишається, на наш погляд, почесною місією кожного свідомого українця-дослідника спадщини І.Мазепи.

З практичної точки зору, було б доцільно розглянути можливість створення асоціації вітчизняних та зарубіжних дослідників, які спеціалізуються на проблематиці, пов’язаною з життям і діяльністю І.Мазепи то його особливої ролі в історії українського народу.

Схиляючи голову перед нашими попередниками – П.Орликом, А.Войнаровським, П.Величковським, В.Безруким, О.Мартосом, М.Садовським, М.Галиним, Г.Порохівським, В.Трепке та багатьма іншими нашими співвітчизниками, а також перед цілою плеядою іноземців, які за непростих обставин, в різні часи, протягом майже 300 років систематично відвідували місце поховання Івана Мазепи в Румунії, тим самим підтримуючи живою пам’ять про видатного сина українського народу, священним обов’язком нашого покоління вбачається не тільки збереження та продовження цієї традиції, а й виявлення та повернення на Батьківщину останків великого гетьмана України.
Хай допоможе всім нам Бог у цій святій справі!

Автор висловлює щиру подяку всім тим, хто надав конкретного сприяння у підготовці та виданні цієї книги.