Засновник сайту Мугур Фрунзетті має 33 роки і перед тим, як стати "магнатом преси", він займався різними бізнесами: "Вже 15 років я є на власному рахунку. Kотроткий час я працював для мультинаціональної компанії, після чого взявся за свій власний бізнес. Це залежало дуже багато і від того, як йшла наша економіка. В період, коли в лотках дуже добре продавалися сонячні окуляри, я продавав сонцезахисні окуляри. Пізніше я зайнявся страхуванням, поки мені набридло бути першим звинуваченим з боку власних клієнтів в тому, що вони не отримують грошову компенсацію у випадках, за які вони й не повинні отримати гроші, і так вже впродовж 4 років я займаюся онлайн-середовищем."

Проект "Гарні новини" є дуже свіжим. Він розпочався в листопаді і був прийнятий з розкритими обіймами дуже динамічною громадою, завжди підключеною до новин дня. Мабуть, всі, які зразу ж підписалися на позитивні новини, розділяли розчарування, з якого народився цей проект. Мугур Фрунзетті: "Ідея народилася з випадку реального життя. Я знаю, що кожен має історію з життєвим випадком, але ця є таки логічною. Вранці, читаючи новини по Інтернету, через чверть години я зрозумів, що мене нічого не цікавить. Я прочитав одну новину про гвалтування, три про вбивство, дві про скандал, п’ять політичних з лайками, чотири про замах в різних куточках світу. Я не хотів знати все те. Я хотів дізнатися про щось гарне, куди можна піти побачити фільм, які гарні випадки сталися в Бухаресті чи у світі. В мене був гарний настрій, але прочитавши п’ятдесят новин про різні нещастя, в мене зник весь настрій. 51 новина мені сподобалася, я дав клік, зайшов в Інтернет-портал, але не зміг прочитати її, тому що на сторінці було два рядки новини і десять реклам, які займали весь екран. Звідси все й пішло. Я хотів сайт, де б були гарні новини: якщо сьогодні буде концерт в парку Чішміджіу, ми хочемо це знати. Якщо румун здобув десь премію, це позитивна річ. Це є першою ідеєю: розповісти конструктивні речі, які допомагають в чомусь, а не лають когось. А другою ідеєю є те, що я хотів безприбутковий сайт, який би не містив реклам. Це був більше всього ідеалістичний проект – зробити гарну річ, яка б сподобалася нам всім."

Група була сформована швидко з 3 постійних видавників, за професією журналістів, координатора Іоани Анеску та 33 добровільних співробітників, які зразу ж приєдналися до ідеї передавати позитивну інформацію. Мугур Фрунзетті каже, що ця модель функціонування була запозичена від Вікіпедії: "Список є відкритим, сподіваємося, що до кінця наступного року, коли сайт вже матиме досвід, ми матимемо сотні добровільних видавників. Будь-хто раз в місяць, коли має якусь новину чи коментарій чи будь-що для суспільства, може написати і сказати те, що хоче. Звичайно ж, ми фільтруємо новини, щоб переконатися в тому, що вони є позитивними та написаними зрозуміло, але довгостроково сайт основується саме на цьому. Як Вікіпедія стала найбільшим словником світу завдяки внеску громади, так намагаємося й ми зробити свій внесок, пропонуючи новини."

Як утримує себе в часи кризи проект, який з самого початку оголосив себе безприбутковим? З коштів підприємця Мугура Фрунзетті: "Витрати, пов’язані з запуском проекту та перший місяць функціонування були оплачені з моєї кишені. Я сказав собі, що впродовж 15 років я здобував гроші з різних бізнесів та з румунської економіки. Знаю, що це звучить дивно, багато хто не розуміє, чому хтось хоче зробити це, але це була свого роду віддача громаді, особливо громаді онлайн, яка в останні роки принесла мені прибуток. Чому б ні? Замість того, щоб дати гроші для дитячого будинку, я вклав гроші в цей проект. Це було добровільне рішення і я не чекаю отримати гроші назад. В грудні я оголосив про своє рішення і запитав, хто б хотів підтримати проект і вже отримав позитивні відповіді, а з товариством "Post Privatizare" вже конкретизувалося партнерство." Якою ж є врешті-решт цільова аудиторія позитивних новин? Це добірна та проактивна громада, як сказав мені Мугур Фрунзетті: "Інформація існує. Але ніхто не ставить її на першу сторінку. Розмовляючи з друзями, які працюють в традиційних ЗМІ, вони сказали мені, що добрі новини не продають, що людей цікавлять скандали, і вони були песимістами щодо успіху проекту, вони казали, що людям набридне читати позитивні новини, що вони потребують інтриг, проблем, нещасть. Я так не гадаю. Я думаю, що 90% з тих, які шукають інформацію, хотять чути про скандали, але існує 10%, які хотять почути про щось позитивне. Якщо ці 10% будуть читати, я буду задоволеним, тому що для них було створено цей сайт. Це громада, на яку ми мітимо: ті, хто зацікавлені в добрих новинах і хотять допомогти й іншим, зробити якийсь внесок для громади."

В середині листопада майже 200 сайтів та блогів згадали після двох тижнів про цей проект. Зараз існує близько 900 відміток на різних сайтах, форумах, блогах, де люди розповідають про цей проект. Люди з Румунії, Німеччини, Сполучених Штатів, які хотять читати й позитивні новини, стали членами громади, про яку говорив Мугур Фрунзетті. Навіть і це є доброю новиною.

(Андрея Демірджан, Людмила Дорош)