|
|
 |
Архів:
|
|
| Автомобіль Дачія на “Ралі Монголія“ |
| (2012-07-24) |
| Останнє оновлення: 2012-08-07 13:41 EET |
Жили собі фотограф Юліан Анґелуце, колишній рекламний агент Ніколає Станку та велосипедист Александр Моловата, працівник однієї корпорації, які подалися в Монголію на автомобілі Дачія, щоб узяти участь в ралі. І це не фантастична історія. Це історія сміливого жесту, здійсненого в першому автомобілі Dacia, який потрапив до Монголії, і першому, який взяв участь у “Ралі Монголія-2012“. Це двохмісячна пригода, в якій ці три любителі Дачії, яких жартома назвали “дачіятами“, будуть справлятися власними силами, долаючи одна за одною країни, щоб дістатися до місцепризначення.
Звідки їм прийшла ця ідея – розповість Юліан Анґелуце: “Ідея прийшла нам вже давно і нещодавно ми почали втілювати її в життя, придбавши автомобіль Дачія Берліна 2003 року виробництва, на якій ми поїдемо в Монголію на гуманітарне ралі. Це означає, що машина, яка здійснює свою першу подорож за кордон, залишиться в Монголії і буде пожертвувана неурядовій організації. Отримані кошти будуть пожертвувані цій організації, яка піклується покинутими дітьми чи дітьми із сімейними проблемами з Улан-Батора. Подорож до Улан-Батора триватиме майже 6 тижнів, якщо не виникнуть інші проблеми. Ми перетнемо 15 країн, з Румунії ми поїдемо до Праги. Після чого наш маршрут включатиме: Болгарію, Туреччину, Грузію, Азербайджан, далі дістанемося до Туркменістану, а потім до Киргизстану, Таджикистану, Казахстану, Росії і, нарешті, Монголії.
“Ралі Монголія“ (Mongol Rally) – це найбільше і найважливіше благодійне ралі світу, перший випуск якого відбувся в 2004 році. Кожного разу усі екіпажі справляються самостійно, організатори не забезпечують їм ані технічної, ані медичної допомоги, а довжина маршруту перевищує 18.000 кілометрів. Щоб податися у цю подорож, “дачіяти“ та їхні прихильники з ентузіазмом склали плече до плеча: “В рамках цього ралі ми не матимемо жодної підтримки від організаторів, отже, ми повинні справитися самостійно. І що ми хочемо продемонструвати у цій експедиції - це те, що румунська машина витримає і що ми, румуни, можемо з успіхом представляти Румунію на цьому ралі. Після того, як ми розпочали цей проект, наші друзі і навіть невідомі люди почали нам допомагати. Наприклад, ми отримали пожертвувані для машини радіомагнітофон з MP3, бо вона не мала музичного обладнання, ми отримали різні повідомлення з поздоровленнями та підтримкою, і це доводить те, що румуни не сидять, склавши руки, а іноді їм треба лише імпульс, щоб і вони взялися до дії, навіть якщо це незначні справи, навіть якщо це не гроші, а просто якийсь гвинтик, пляшка води, підтримка, шматок бринзи; з цією невеличкою допомогою румунів ми поїдемо в дорогу, щоб представити все, що має краще Румунія і румуни“.
Ніколае Станку (Ніку) відзначає можливі труднощі, які він бачить: “Перейшовши Каспійська море, стан доріг гірший, ніж у нас, але це найменша наша проблема. Дачія була розроблена для таких поганих доріг. Гадаю, що найбільшою нашою проблемою буде спека, тому що машина не оснащена кондиціонером. Потім, можливо, що ми зіткнемося з технічними проблемами через низькоякісне паливо, яке будемо змушені використовувати“.
Хоча “дачіяти“ й знають масштаби пригоди, на яку вони зважилися, їхня підготовка до дороги здається ненадійною, залишаючи велике місце непередбачуваному. Більше розповість нам Александру Моловата на прізвисько Моло: “У цьому ралі бере участь понад 400 екіпажів зі всього світу, включно з інших континентів як Австралія чи Америка. У ньому беруть участь переважно англійці, тому що організатори ралі – з Великобританії. Старт починається у Великобританії на два дні раніше від європейського старту, який відбудеться 17 липня у Празі, звідки ми вирушимо разом з кількома сотнями команд до Монголії. При нас ми матимемо дві каністри на всякий випадок, багажник зверху і це все. Ми не маємо причепа, не маємо автомобіля для підтримки. Їжу ми з собою візьмемо, але небагато, тому що ми хочемо їсти разом з тими, кого зустрінемо по дорозі, разом із місцевими мешканцями. Ми хочемо побачити і скуштувати все те, що означає культура і гастрономія Центральної Азії“.
Відповідаючи на моє запитання, де вони ночуватимуть у дорозі, Моло відповів: “У палатці, в машині, під машиною, у людей вдома, у будь-яких умовах. Ми звикли у наших подорожах та пригодах, які пережили разом, не ставити перед собою таких проблем як умови ночівлі. Ми матимемо з собою палатку, беручи до уваги те, що зараз літо і ми будемо спати на узбережжі Аральського моря чи березі якогось озера“.
Ось такий початок цієї історії, повної пригод. В її кінці Дачія подолає світ, щоб стати пожертвуваною неурядовій організації для підтримки соціально вразливої категорії дітей, а “дачіяти“ вирушать назад до Румунії Транссибірською залізничною магістраллю і, звичайно ж, це підстава для інших історій. (Сімона Лазер, Ана-Марія Кононович, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати