Румунія має традицію в створенні цих захисних бар’єрів. В 20-ті роки вся південна частина країни була передбачена такими бар’єрами, отриманими через посадку лісових порід: дуба, ясена, в’язу, та інших порід кущів як акація та кизил. В степових зонах було насаджено бар’єри через кожні 500 метрів, в результаті чого було отримано захисні сітки площею в 25 га. Ширина цих захисних бар’єрів була 10-15 метрів. На жаль, після війни переважна їх більшість була зрізана в боротьбі отримати якнайбільше орних земель. Після 1990 року румунські плантації персиків, абрикос, яблук постраждали через те, що земля була розділена, левади фрагментовано, а нові власники не мали ні сил, ні знань, ні необхідної технології, щоб допомогти рослинам жити й родити. Проте відколи Флорін Стеніке відкрив нові рослини, які можуть родити в Румунії, він став оптимістом: “Зараз існує досить багато проектів та нових садів по всій крані. Це робить нас оптимістами і ми думаємо, що можемо відновити втрачене. Майже 16 років, працюючи з видом ківі, ми відзначили, що вже не існує таких зим, як раніше. У південній частині країни починає з’являтися процес нагрівання та опустелювання. Цей процес викликає великі проблеми і в наявності води та її використання.“

Іншим видом, який вважають чудовим та цікавим для майбутнього румунського садівництва, є китайський фінік, який походить з Азії. В Китаї існує понад 400 сортів і цей вид є таким же важливим для помірних регіонів Китаю, як і слива для Румунії. Китайський фінік існує вже в спонтанній флорі Румунії під назвою “маслина Добруджі“, - розповідає Флорін Стеніке: “Її можна знайти в таких місцевостях як Остров, Журіловка завжди в сусідстві з грецькими та візантійськими археологічними розкопками. Вони витримали впродовж часів, тому що рослина увійшла в Європу за часів імператора Августа. Вона була привезена одним з його консулів у Сирії і розповсюдилася в ті часи в зоні Середземного моря, де росте в напівспонтанному стані. Той факт, що ця рослина витримала тисячі років в природному середовищі Добруджі робить нас оптимістами. Фініки дають надзвичайне з харчової точки зору листя, мають високий вміст вітаміну С, різні активні речовини, амінокислоти надзвичайні вітаміни, їхні фрукти можуть доповнити потребу в важливих продуктах для щоденного столу. Крім того, рослина дуже винослива на засуху, вона готова до умов надзвичайної засухи, не потребує зрошування і її можна вирощувати на землях з надлишком солей, які ми маємо у великих площах в зоні Бреіли чи західних степах. Ми б могли замінити традиційну аличу рослиною, яка б давала більш високий врожай з точки зору якості.“

Експериментальний сад, де румунські дослідники вивчають нові рослини, які здатні жити в кліматі й ґрунтових умовах нашої країни, є справжнім “садом див“. Тут ростуть фрукти, дуже цінні з харчової точки зору, про які чули небагато румунів, особливо для ринку, переповненого парниковими фруктами, все біднішими в натуральних речовинах. Наприклад, існують спроби акліматизувати Банан Півночі – вид з Північної Америки, який не має хвороб та шкідників. Його фрукт подібний до манго. Його м’якоть є надзвичайно смачною, має смак ванільного крему, який переходить в карамельний крем і навіть легкий смак кавового крему. Його можна вирощувати будь-де в Румунії, тому що він витримує до –20, -25 градусів за Цельсієм. Перші примірники було привезено в селище Піану Ноу десь в 1900 році колоністом, який повертався з Америки. Іншим видом, який вивчається, є фінік. Його фрукти подібні до оранжевого помідору, колір може доходити до червоного. Вони є на ринку за величезну ціну, один фрукт може коштувати до 7-8 леїв (майже 2 Євро). Це азіатська рослина, але її вирощують і в Іспанії, і в Греції, і в Італії. Румунські дослідники вивчають і такі кущі як чорниця, ожина без шипів, малина, червону та чорну смородину, крижовник, в основному рослини, стійкі до довгих періодів засухи. На що сподіваються Флорін Стеніке та його колеги? “Сподіваємося, що й Румунія зможе вирощувати як на великих площах, так і в садах любителів, ці чудові рослини, які дають цінні з харчової точки зору фрукти і які ми можемо вирощувати в умовах низької хімізації, тобто отримати здорові фрукти для нас та наших дітей. Сподіваємося, що імпорт іноземних фруктів зменшиться і, що Румунія стане знову сільськогосподарською силою і, чому б ні, й садівничою.“

Так що не дивуйтеся, якщо через 5 років, перетинаючи Доброджу, ви побачите сади ківі. Це не означатиме, що ви помилилися країною. А тільки те, що погода й часи змінюються швидше, ніж ми чекали. (Андрея Демірджан, Людмила Дорош)