|
|
 |
Архів:
|
|
| Старий центр Бухареста |
| (2012-07-17) |
| Останнє оновлення: 2012-08-07 13:41 EET |
Пізній ранок, Бухарест прокидається до життя. Миються вікна, ставляться столи до середини вуличок, відкриваються парасольки. Пізніше будуть увімкнені вентилятори та апарати для розбризкування води. Переважна більшість будинків частково відремонтована, об’єднуючи минуле й теперішнє в дивному, невизначеному поєднанні. Можна зустріти давні вивіски майстерень «Рами та дзеркала», «Хутра», «Капелюхи», «Мода» чи «Ювелірні вироби». Багато з них, здається, вже не чекають клієнтів, але додають кольору місцю, нагадуючи про дрібних торговців інших часів. Інші тихо існують напрочуд плину часу.
Так живе і майстерня капелюхів, де працює Ніколае Здирке. Майстерня Ніколає Здирке знаходиться на одній із вуличок старого Бухареста. Попри сучасні тенденції, капелюшник не боїться залишитися без покупців, як не боявся цього ніколи, навіть і в скрутні часи. «Люди знають мене, для них я унікальний, дехто приходить і вночі. І зараз вже немає майстрів цієї справи. Вони приїжджають з різних міст і шукають мене, бо інших майстрів немає. Я застав у Бухаресті і війну, і бомбардування, і землетруси і не поїхав звідси ніколи. Я був тільки капелюшником. Я задоволений, я й багато працював, але й мав задоволення від своєї роботи, мені подобалося це ремесло і я ніколи не полишав його. Я роблю це з 14-річного віку. Мене приваблювало це ремесло і все ним я б займався».
Давід Санду є творцем сучасних ювелірних прикрас із майстерні, розташованій на іншій вуличці старого Бухареста – Шеларь. Тут артист створює свої прикраси і організовує курси з виготовлення сучасних ювелірних виробів. Яким бачить він життя в старому центрі? «Це привілей бути в серці міста, хоча Старий центр став зараз великою корчмою і тільки, на жаль. Це вже не те, що було раніше, вже немає майстерень, антикваріатів, які були колись в зоні Ковач-Ліпскань. Зараз пропозиція строго комерційна. Я знаходжуся на поверсі, дивлюся зверху на вулиці, переповнені терасами, столами та парасольками. Все-таки, бути в центрі міста – це не завжди перевага, тому що тут постійний шум. Не будучи на вулиці, я непомітний для перехожих. Мене шукають ті, хто мене знає».
Теж тут є й церкви, які охороняють спокій міста впродовж століть: Церква Св. Антона, Монастир Ставрополеос, Георгіївська церква. Але що приваблює до Старого центра в останній час – це чисельні ресторани, які створюють атмосферу відпочинку. І якщо донедавна пропозиція була обмежена лише кількома ресторанами, довга історія яких включала і комуністичний період, то зараз гастрономічних та виноробних спокус дуже багато. Одним з перших іноземних ресторанів старого центру є турецький ресторан. Переступити його поріг нас запрошує метрдотель Маріус Іон: «Ми знаходимося на вуличці, де було багато ресторанів, ліванський, ірландський, французький, італійський, і прийшли й ми з турецьким рестораном. Ми серед перших у старому центрі, мабуть, після угорського ресторану ми другий заклад, спеціалізований на іноземній кухні. У вихідні у нас є й танцівниці, страви готуються кухарями-турками, хліб зроблений нами на вугіллі, м’ясо – в основному яловиче чи овече, все турецьке – і обстановка, і музика, ми стараємося створити тут, в історичному центрі міста, західну Туреччину. Все, що ви бачите тут, зроблене на замовлення і привезене з Туреччини, навіть торшери і все, що стосується дизайну, навіть тарілки, зроблені з латуні, виготовлені на замовлення і привезені з Туреччини. Наші кухарі-турки готують всі види кебабу, січуть м’ясо сікачем, все виготовляється вручну. До нас приходять і румуни, і іноземці. Найпопулярнішою стравою є кебаб: посічене вручну яловиче чи овече м’ясо з різними спеціями, з овочами або без них, гострі чи не дуже, тому що у нас дуже широкий вибір кебабу».
Любителів історії може зацікавити Старий двір Влада Цепеша, це перший господарський двір Бухареста, який став недіючим після пожежі з 1718 року, яка знищила все місто, та після землетрусу з 1738 року. Зараз руїни воєводського палацу стали захищеним археологічним об’єктивом, де було обладнано Музей «Старого двору».
З прямим видом до Старого двору розташований винний льох, який прагне відновити атмосферу давніх часів і який очікує клієнтів, щоб обслужити їх з повагою, як заявив його директор Георге Думітреску: «Хто б не прийшов, він оцінює розташування ресторану, який знаходиться по сусідству з Музеєм «Старого двору», колишнім господарським двором. Це сусідство є для нас честю, але в той же час і обов’язком. Це винний льох, тобто у нас є винотека з колекційними винами, у нас понад 200 етикеток вин від майже 23 виробників з Румунії. Людям слід приходити сюди, щоб пригадати традиційну румунську кухню. Ми стараємося зберегти цей стандарт. Дизайн ресторану – як у замку, ми трішки повернулися назад у часі і говоримо, як у 15-16 столітті, ми зосередилися на легендарній постаті Влада Цепеша, якого намагалися представити якомога реальніше. Враховуючи близькість з Музеєм «Старого двору», ми спробували передати, можливо, з деякими упущеннями, чим був господарський двір з Бухареста».
Якщо вдень атмосфера старого центру здається млявою, то під вечір усі тераси переповнені, а вулички клекочуть людьми, які шукають прохолодного місця, щоб відпочити та поговорити. (Ана-Марія Кононович, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати