|
|
 |
Архів:
|
|
| Дім Народу. Кінець в мармурі |
| (2009-12-01) |
| Останнє оновлення: 2009-12-08 11:27 EET |
 Минуло 550 років від першого документального засвідчення Бухареста та 20 років від падіння комунізму, а нещодавня видавницька поява кидає світло на неофіційний символ столиці Румунії: Дім Народу (Палац Парламенту), символ комунізму, призначений забезпечити вхід в історію диктатора Ніколая Чаушеску.
Будівництво Палацу Парламенту почалося в 1983 році. Церемонія закладення фундаменту відбулася 25 червня 1984 року. Будівля має 330 тисяч квадратних метрів і займає у "Книзі рекордів Гіннеса", у відділі "Адміністративні приміщення", 2 місце після будівлі Пентагону, а з точки зору об’єму, завдяки 2.550.000 кубічним метрам – 3 місце у світі, після будинку монтування космічних ракет з мису Канаверал, Флорида, та піраміди Кетцалькоатля в Мексиці. Для порівняння можна вказати, що це приміщення перебільшує на 2% об’єм єгипетської піраміди Хеопса. Андрей Панделе є архітектором, “покараним“ працювати 1 рік над Палацом Парламенту (1987-1988). Щоб краще зрозуміти, чому це архітектурне диво, в негативному значенні слова, є тягарем для міста, послухаймо деякі цифри від Андрея Панделе: “Ця громадська будівля не вписується у загальну архітектуру міста. Щоб зрозуміли всі, об’єм будівлі більший в три тисячі разів від нормальної громадської будівлі з Румунії. Вона в 13 разів довша, в 13 разів ширша, в 13 разів вища. Коли було задумано цей проект, його було задумано шляхом додавання всіх установ країни довкола Їхньої квартири. Їхня квартира повинна була мати 4,5 га, тобто трішки більше, ніж 500 великих чотирикімнатних квартир, а висота - 16 метрів. Для інших умови були протилежними.“
 Книга дає подробиці про те, що було піднято і як це було зроблено, там є зібрані впродовж 20 років зображення старого міста, яке було знесене, щоб зробити місце гігантській будівлі, тут є й розповіді про те, як була піднята гігантська “Мастаба“, як називає її Андрей Панделе. Пропонуємо вам уривок з тексту: “Чаушеску не був у стані зрозуміти плани та макети, - пише Андрей Панделе в книзі під назвою “Дім Народу. Нарешті в мармурі“. Він вимагав, щоб йому було представлено пропозиції в натуральній величині. Декілька архітекторів розповіли мені про його реакцію на макету президентського офісу: він був обуреним дуже малими розмірами меблів офісу. Запропоновані меблі були величезними: 3Х6 м, але їх величина губилася в безкінечному просторі - 17Х29 метрів. Чисельні простори цієї будівлі не мають чіткого призначення. Це результат дотримання настроїв Чаушеску. Гігантські роботи часто мали вимушену симетрію. Коридори дуже широкі і занадто декоровані. Відстані між санітарними блоками налічують сотні метрів. Чаушеску не дозволив встановити туалети в центральній зоні – щоб раптом не прорвало каналізаційні труби в Його просторі.“
Якою була робоча атмосфера на будівництві цієї будівлі? Послухаємо Андрея Панделе: “У ті часи все, що ти робив, було за наказом. Ми звикли з тим, що будь-що б ти зробив, це виходило на затвердження, де активіст партії казав, що це не добре, і що треба зробити навпаки. І тоді ми завжди мали при собі два протилежні варіанти. Якщо ти робив те, що казав активіст партії нр. 1, і доходив до 2 рівня, зрозуміло що й там існував активіст партії, який мав свою думку щодо зробленого і який теж хотів показати свою силу… і знову треба було робити навпаки. Це правило діяло в кубі, народному домі, де нічого не було досить добрим для подружжя Чаушеску, все повинно було завантаженим багатьма декораціями, більш кольоровим, бо ж одна така людина, як вони, народжувалася раз на тисячу років. Через помилку в перекладі Чаушеску сказали, що подібна будівля (насправді, менша в 10 разів) була піднята за два роки, але насправді вона була зроблена за 8 років. І тоді він почав вимагати, щоб цей народний дім підняли за 1,5 року. Що було неможливим. Будівля й сьогодні не є завершеною.“
 Пристрасний фотограф та професіонал, він не упускає з зору, вже більше 20 років, Дім Народу та стару частину міста, яку було знесено, щоб звільнити місце для будівлі-гіганта. Завдяки зображенням Андрея Панделе та його подвійної професії історія будівлі є в той же час і відвертою, і драматичною, і незабутньою. В останні роки Андрей Панделе запитав своїх колег про цей “Дім Народу” та про його майбутнє в місті, яке серйозно постраждало від його побудови. Так з’явилася книжка “Дім Народу. Нарешті в мармурі“. “Книжка є збіркою свідоцтв, це архітектурна книга, написана для публіки, щоб люди знали, що вони виграли та втратили, і чого слід уникати й надалі. Для узгодження цієї будівлі в місто існують рішення, але вони є дуже складними, щоб їх викласти. Найважливішим є те, щоб ця споруда мала приватну адміністрацію, а не громадську, тому що Палац Парламенту насправді не займає й 5% будівлі, яка поглинає фантастичні суми грошей, навіть тільки за утримання. Щоб витягти цю чорну дірку з економіки, її слід перенести у сферу, де б вона не витрачала державні гроші. “
“Дім Народу. Нарешті в мармурі“ є іншим туристичним гідом для знавців. Тому що, прочитавши книжку (є й англійський варіант), ви будете по-іншому дивитися на споруду, яка домінує пейзаж столиці Румунії. Не втрачайте нагоди дізнатися про речі, про які ніхто інший вам не розповість.
*мастаба – прямокутна будівля з плоским дахом та усіченими стінами, якою в античності позначали гробницю єгиптян високого рангу. Вони були побудовані переважно з каменю чи висушеної на сонці цегли.
(Андрея Демірджан, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати