|
|
 |
Архів:
|
|
| Незвичайні місця Румунії |
| (2012-06-19) |
| Останнє оновлення: 2012-08-07 13:40 EET |
 Іноді ми чуємо й дивуємося назвами місць як “Бульвар Мерсі” чи “Парк Пардон” з міста Кимпулунг повіту Арджеш, “Мосту брехні” з м. Сібіу, “Церкви з місяцем” з м. Орадя чи “Озера без дна” з м. Бузеу. Коли такий досвід повторюється, не дивно, що можна й подумати про незвичайні місця Румунії з такими ж незвичайними назвами. Для нашої сьогоднішньої передачі я обрала місця під назвою: “На бочках”, “Традиційна хата”, “Веселий цвинтар” та “Трованти”. Чому – дізнаєтеся незабаром.
Чи запитували ви колись себе, яким би було життя у бочці? Я майже переконана, що ні. Одна місцева жителька із села П’єтроаселе повіту Бузеу, яка працює в галузі виноробства, вирішила використати старі бочки, обладнавши їх для прийому туристів. Даніела Рошка запрошує нас “До бочок”: ”У нашому господарстві, окрім бочок для вина, є й шість великих бочок об’ємом від 8 до 10 тисяч літрів, де роками зберігали вино, але коли ми їх придбали, вони вже не могли дати той плюс вину, так що ми обладнали їх у шість чепурненьких бочок, призначених для проживання. Вони були оснащені вікнами, дверми, кожна бочка має два ліжка, тумбочку, простір для багажу, обладнання в сільському стилі. Туалет і душ недалеко, в 10 метрах, адже в селі приємно пройтися по свіжому повітрі. Тут можна знайти й добре вино. Туристи, які відвідують нас уперше, окрім бочок, які є привабою місця, відвідують й приміщення, де обробляється вино, воно оснащене сучасним обладнанням, і їхня прогулянка завершується в льоху, де вони знаходять декілька сортів вин, які ми виробляємо тут: Фетяска, Реслинг, Мерло і відома Темийоаса від П’єтроаселе.”
У Педуря Краюлуй повіту Біхор можна жити в румунських хатах 200-літньої давності. Віорел Ласку, приватний підприємець, куратор розкопок “Ліс-2000” розповість нам про проект під назвою “Традиційна хата”: ”Традиційна хата – це проект, пов’язаний з відновленням румунського села, який розпочався з моєї пристрасті спелеолога. У 80-ті роки ми досліджували у зоні Педуря Краюлуй та села Рошка декілька великих печер. Тут нас вразили, окрім надзвичайного пейзажу, залишки старих хат, від 100 до 200 років давності, із солом’яною стріхою, балками, глиняною піччю. Ми подумали, що було б цікаво оживити ці хати, зробити їх привітними, у першу чергу з нами. Так розпочався проект реконструкції цих хат, який основувався на моєму досвіді, здобутому в Альсачії (Франція), коли я працював у відновленні старих хат. Першим результатом проекту стало господарство, реставроване в дусі традиційної хати позаминулого століття. Хата оточена двома черешнями, які такі ж старі, або навіть старіші, ніж сама хата. Нашою ідеєю було реставрувати хату і зробити її такою, якою вона була в період своєї молодості, зі всіма меблями, зручностями та простотою. І в той же час, комфорт відповідає сучасним потребам: поточна вода, система опалювання, система для приготування їжі, всі вони інтегровані у давні елементи меблів. Наприклад, батареї, спільний елемент обрамлений у плетіння з гілок ліщини таким чином, що ти не побачиш під вікнами щось із візуальним впливом. Над ними розташована поличка, на яку можна поставити різні хатні предмети, глиняні та дерев’яні чашки, які можна використати лише як прикрасу інтер’єру. У скрині для приданого ми обладнали кухню та зону для миття посуду. Санітарна група також схована під камінням, камінне облицювання мало пріоритет над керамічною чи фаянсовою плиткою. Солом’яний дах було збережено, але покрівля була подвоєна системою теплової ізоляції. І водогрійні котли теж не на виду.”
Якщо наші сьогоднішні приклади можуть бути туристичними пропозиціями, про які ви, можливо, не чули, то безперечно, що ви чули про “Веселий цвинтар” із села Сепинца, Марамуреського повіту. Будучи унікальним у світі своїм поєднанням між смертю та веселістю, “Веселий цвинтар” притягає відвідувачів зі всіх куточків світу. Його історію розповість нам Ґріґоре Луцай, священик парафії Сепинца:”У гарному історичному Марамуреші на березі річки Тиса, в селі Сепинца першим туристичним об’єктивом є Веселий цвинтар. Цей цвинтар був створений Станом Іоном Петрашем, який до 1935 року вирізав хрести без епітафій та обличчя померлого, але на прохання віруючих, які бажали вирізьблювання обличчя небіжчика, він почав описувати й кількома словами життя тих, які відходили у небуття, не торкаючись життя живих. У всіх цвинтарях світу про небіжчика говорять тільки гарно, але в Сепинці на багатьох з 1000 хрестів передано життя померлого таким, яким воно було. Тут бачимо й віруючих чоловіка чи жінку із зображенням їхньої схиленої голови, які стоять на колінах в позиції для молитви, або зображення інших занять мешканців Сепинци. У Пенсильванії на першому Симпозіумі нагробних пам’ятників Веселий цвинтар зайняв перше місце в Європі, і став другим у світі після Долини царів з Луксору, з іншим значенням.”
Якщо представлені до тепер пропозиції щодо незвичайних місць Румунії були зроблені рукою людини, то настав момент дізнатися дещо і про каміння, яке росте: Трованти. Флорін Стойкан, куратор Природного заповідника Музею тровантів із місцевості Костешть: ”Трованти – це геологічні утворення, камені, як бачить їх кожна людина, яка проїжджає поблизу них національною трасою 67. З геологічної точки зору, це пісковик, тобто піщинки, які скріпилися в процесі цементації через рух рідин, які містили й розчинений у них карбонат кальцію, вони об’єднали піщинки одна з іншою, утворюючи пісковик. Практично, це шар піску, який зазнав цементації. В цій зоні, яка 6 мільйонів років тому була дельтою, річка принесла з континенту ці піскові та грубші осади. Якби цього розчину було достатньо багато або якби він був концентрованим, осадки сконцентрувалися б у вигляді скупчення. Але у цьому випадку з різних причин цементація пройшла лише в деяких ділянках на деяких ядрах росту, тобто довкола однієї піщинки згрупувалося декілька інших піщинок, склеялися між собою завдяки рідині, яка протікала через той камінь, і шар за шаром утворилися ці комплексні форми.”
Зупинімо на цьому, нашу незвичайну сьогоднішню подорож, дивуючись сюрпризами, які ховаються в нашій країні. (Ана-Марія Кононович, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати