Ви б сказали, що після 50-ти років комунізму та 20-ти безладдя, трохи струшені економічною кризою, яка і нас не обминула, люди намагаються відкрити нові сторони власної особистості. Це й випадок Адріана Тудосе, який в 37 років почав шукати себе. “Приходить час, коли ти відчуваєш потребу бути щасливішим з собою. Дотепер я намагався це зробити різними способами і зрозумів, що мені потрібне щось нове, людина, яка б допомогла мені. Так я почав шукати тренера. З його допомогою я почав розв’язувати проблеми, і одна з проблем, яку мені вдалося розв’язати, є здатність бути щодня щасливим, тому що тільки я вирішую, яким мені бути.“

Можливо, якби ми були замкненим народом, психотерапія широко розвинулася б і в Румунії. Але румуни трохи вийшли зі стану споглядання власного існування і зараз шукають конкретні вирішення реальних проблем. І тут втручається кваліфікована особа, щоб пробудити свідомість. Касандра Бішофф є тренером та координатором груп з 2007 року. Вона акомпанувала в тренерстві понад 30 осіб і більше 500 осіб в тренуванні. У своїй тренерській діяльності вона використовує різні методи коучинга, нейролінгвістичне програмування, терапію мистецтвом та медитацію. Вона каже, що на відміну від психотерапевта, тренер не працює з пацієнтами, а з особами, здатними використовувати свої власні ресурси, щоб знайти рішення проблем: “Психотерапевт дивиться в минуле, шукає дізнатися, чому та особа почала мати ту проблему, і яким є рішення тієї проблеми. Тренер спрямований скоріше всього на майбутнє. Клієнт вирішує, яку проблему розглядатимуть того дня, можуть дізнатися, якими є причини, але це не має значення. Має значення те, що робитимемо з проблемою сьогодні, щоб в майбутньому опинитися там, де бажаємо. У психотерапії клієнт є пацієнтом, в коучингу клієнт ніколи не є пацієнтом. Рушаємо від припущення, що він володіє всіма необхідними ресурсами. Тренер лише тримає ліхтарика, щоб клієнт побачив ці ресурси і вибрав, що йому потрібне для того, щоб досягти мети.“

Як же розпочала Касандра Бішофф займатися тренерством? Починаючи з особистого досвіду: “Я тільки що отримала роботу, про яку мріяла. Але через два тижні увійшла в глибоку депресію і не розуміла, чому. Так я знайшла по інтернету інформацію про коучинг. По Гугл пошукала одного в Бухаресті і знайшла трьох, з двома поговорила і вибрала першого. Впродовж першого сеансу він спитав мене, що мені подобається робити, що приваблює мене з професійної точки зору. І так я зрозуміла, що через те робота, про яку я мріяла, не була доброю для мене, не відповідала моїм потребам. Так я відкрила для себе, що хочу працювати з людьми. Намагаючись розв’язати свої проблеми з тренером, я зрозуміла, що це гарна робота. Пізніше я вирішила зайнятися розвитком особистості, працювати з людьми, групами, сприяти групам розвитку особистості.“

Це відбувалося на початку 2000-го року. Відтоді й дотепер на ринку особистого розвитку відчувається присутність багатьох європейських та американських шкіл. Серед них “Noble Manhattan“ – британська школа з надзвичайними британськими викладачами, які прийшли сюди і сформували вже два покоління, приблизно 100 осіб. Іншою школою керує француз Ален Кардон, який прибув в Румунію для підготовки транзакційного аналізу. Коучинг практикується один на один чи невеличкими групами, в приміщеннях під назвою Дзен чи на лавці в парку. Але практикується. Це довгостроковий процес, який коштує від 15 євро за сеанс у випадку коучингу для покращення життя і до сум, які важко вказати, для сеансів, присвячених бізнесу.

Хто звертається до тренерів? Касандра каже, що люди будь-якого віку та професій: “Це особи від 20 до 50 років, які побачили, що можуть досягти того, чого бажають, і які прагнуть більше. Це люди, які, в основному, мають професійні досягнення, але яким вдається перейти до етапу, в якому вони прагнуть дати більше сенсу справам, які роблять в житті. Не можу сказати, що вони походять з якоїсь певної професійної категорії, тому що я працювала і з артистами, і з адвокатами, банкірами, маркетинговими директорами. Я бачу, що люди з різних галузей прагнуть особистого розвитку. Це пошук свого “я“, і не має зв’язку з професією.“

Чи є коучинг модою, подібною з вправами “Пілатес“ та курсами “Ламаз“, які зараз користують великим попитом в Румунії, а чи це стиль життя, як йога, яка теж має дуже багато прихильників серед румунів? Адріан Тудосе каже, що для нього коучинг е реальною необхідністю. “Я раджу всім: людям, з якими я зустрічаюся, друзям, колишнім друзям, майбутнім друзям, я розповідаю їм про те, чого досяг я з допомогою коучингу. Одних це надихає, інших – ні. Я хочу продовжувати, мені це потрібне, це моя еволюція, це пошук, який не припинеться. Для мене це 100% реальна потреба, вона з’явилася не від друга, який зайнявся коучингом, я не почув про це від друга, який зробив це, а потім це зробив і я. Це просто сталося через мою потребу розв’язати проблеми. Для мене це сто процентна реальна потреба.“

Касандра Бішофф каже, що в румунській культурі бракує підходу стати чиїмось спонсором, заохотити, підтримати. Коучинг є доброю опорою, тому що саме це й пропонує: підтримку. Через це його обирають особи, по-справжньому готові щось змінити, і результати видно зразу ж: “Вони “розцвітають“ з перших же сеансів, тому що отримують багато уваги та підтримки, може, в деяких випадках навіть більше підтримки, ніж від сім’ї чи свого партнера, і для них це є дуже важливим. У переважної більшості тих, з ким я працюю, я бачу глибокі зміни за дуже короткий проміжок часу. Я б сказала, що вони дуже добре реагують. Я не вважаю, що люди приходять змінити своє особисте чи професійне життя тому, що це є в моді. Їм справді потрібно багато мотивації і сміливості, щоб зробити це. “

Зараз в Румунії цей ринок особистого розвитку розвивається і має надзвичайний потенціал, як каже Касандра Бішофф. Понад 100 осіб є в формуванні чи вже наприкінці процесу формування, щоб стати сертифікованими тренерами. Це дуже добрий ринок, у зростанні, можливо, і через спад, через який проходимо зараз. Тому що в смутні часи ще один ліхтарик не зашкодить. (Андрея Демірджан, Людмила Дорош)