Що спонукало Андрея Рошку створити книжковий блог? “Книги мені дуже допомогли. Я дуже вірю, що те, що ти пропонуєш людям, колись повернеться до тебе. Моєю ідеєю було рекомендувати книги. Добре розбираючись в математиці в ліцеї, я зрозумів, що сам не зможу прочитати 10-20 книг так, як би мені того хотілося, щоб змогти порекомендувати їх... Так я подумав зібрати команду, яка б могла це зробити. З цього усе й почалося.“

Три роки по тому Bookblog означає команда з 10 осіб, 2.800 рецензій про книги, 3.000 відвідувачів та багато суміжних проектів. Як вони дійшли до цього? Дізнаємося від Андрея Рошки: “Ми працювали не покладаючи рук. У перші два роки не проходило й дня, щоб ми не писали про якусь книгу, це було дуже складно. Спочатку нас було 2-3 і кожен з нас повинен був писати про 2-3 книги в тиждень. З часом ми почали створювати довкола bookblog-а багато інших проектів, після чого дуже швидко зрозуміли, що нам потрібні й ресурси. Так ми розвинули й невеличку комерційну частину, слідкуючи за тим, щоб вони не перетиналися. Складно пояснити видавництвам, що є нормальною річчю платити за послуги, з яких вони пізніше отримають прибуток, а з іншого боку, пояснити, що ми не можемо собі дозволити написати добрий коментар про слабеньку книгу чи навпаки. Тому що ті 3.000 осіб, які відвідують блог щодня, довіряють нам, і якщо ми втратимо це, наша публіка не вартуватиме нічого, навіть і для видавництва.“

Звичайно ж, на початку їхню компетенцію в рецензії книг поставили під сумнів, і не тільки видавництва, незадоволені негативною думкою про видані ними публікації, а й ті, хто мав право рекомендувати чи ні книги: літературні та інші критики. “Спочатку було складно, тому що ми отримали від них багато ударів, вони були дуже сердитими і почали писати в журналах. Тоді наш блог ще не читало 3.000 осіб, нас було лише декілька, ми хотіли писати про книги і не розуміли, що вони мають з нами, чому їм здається, що ми не повинні цього робити. З часом, після багатьох дискусій типу: “де знаходимося ми? понад літературними критиками чи десь під ними?“, ми зрозуміли, що ми робимо зовсім інше. Не знаю, наскільки зрозуміли це вони. Ми не вважаємо себе конкурентами критиків. Ми просто пишемо свої враження про книги, а вони займаються літературною критикою. Це велика різниця. Ми маємо зовсім іншу публіку.“

Два роки тому один з суміжних проектів boоkblog-а – обмін книгами – став дуже помітним, завдяки великій кількості людей, які брали участь у цих заходах. Проте Андрей Рошка стверджує, що не кількість учасників є важливою, а їх якість та факт, що це відбувається. “Ми почали в Бухаресті, потім з’явилися бажаючі з інших міст, і ми почали рости. Зараз обмін книгами проводиться в 24 містах. Уже майже рік це відбувається і в Бангкоку, Парижі та Лондоні, приблизно через пів року ми сподіваємося, що це почнеться і в Амстердамі та Брюсселі. Були зустрічі, на які прийшли лише 4 особи, але були й такі, як, наприклад, у Бангкоку, де була революція на вулицях, і не дозволялося ходити в групах, так що це треба було відкласти. Ми дуже багато думали над тим, скільки людей повинно бути і, що саме дає успіх такому заходу, і гадаю, що важливішим, ніж кількість людей, є те, щоб це відбувалося постійно. Ми ніколи не задумалися над тим, що повинна існувати певна кількість людей. Сама ідея, що це стається в стількох містах та країнах одночасно, означає, що щось змінюється.“

Bookblog.ro – це не тільки веб-сторінка про книги, як розповідає нам Андрей Рошка, а й історія про людей. Про кілька тисяч людей, які щомісяця заходять, щоб вибрати книги, яким дозволять змінити своє життя, та про тих 10-ох людей, які роблять все, щоб bookblog міг існувати. Команда, яка пише рецензії, вірить в те, що bookblog може змінити на краще суспільство, в якому ми живемо. "Звичайно ж, спершу треба змінитися нам самим і стати зміною, яку б ми хотіли побачити у світі. Другим кроком є показати людям, що це можливо. Дуже часто ми отримували листи від людей, які писали: “Той факт, що вам вдалося щось зробити до цього рівня в умовах, коли мало хто вважав це можливим два роки тому, переконало мене, що і я можу щось зробити.“

Я спитала Андрея Рошку, старомодного читача, якому ще подобається відчувати запах фарби на папері, який щойно вийшов з друку, що йому найбільше подобається з bookblog-а. І він відповів: команда. “Я абсолютно впевнений, що якби нам здалося, що ми можемо змінити щось в навколишньому світі, працюючи, наприклад, на залізничній дорозі, команда працювала б так же добре.“

Скільки витримає веб-сторінка про книги у світі, яким правлять розумні телефони та електронні книги? Багато, - так каже Андрей Рошка. Тому що важливим є те, щоб люди читали, а не основа, з якої читають. “Ми впродовж трьох років ростемо і це вказує існування декількох десятків тисяч людей віком від 17 до 30 років, які читають. Я їду на метро і бачу, як багато людей читає. Розумію, що є дуже багато людей, які їдуть тим же самим метро і читають таблоїди. Мабуть, залежить і від того, як ми дивимося на речі.“

Хочете дізнатися, як дивляться на речі вони? Вookblog.ro є представленням світу, про який небагато з нас здогадуються. Світ любителів ідей зі змістом, не тільки з формою.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)