Ферма відкрилася цього літа і є результатом сімейних зусиль. Один з власників ферми Сорін Петку розповідає про початок. “Мій батько має молочну ферму в селі Пантелеймон, де має приблизно 500 корів. Стан ферми є досить нестабільним, хоча й з фінансової точки зору ферма ще тримається. У грудні минулого року ми вирішили поставити автомат-дозатор для молока, і коли побачили, що мешканці Бухареста готові прийти в Пантелеймон, щоб купити молоко, я поговорив з моїм шурином, який вже давно мав ідею тваринної ферми, і запропонував йому втілити її в життя.”

Молочний дозатор та тваринна ферма були двома бізнесами, які дуже добре взаємодоповнюються. Навіть якщо молочні автомати-дозатори існують і в Араді, і в Ораді, дуже багато їх з’явилося в Брашові та Плоєштах, в Бухаресті не існувало жодного. Так що спокуса свіжого молока, коли в магазині можна купити лише пастеризоване молоко, була дуже великою. Як все це діє? Розповість Сорін Петку: “Вводиться така сума грошей, скільки літрів молока бажає кожен клієнт, і автомат-дозатор видає точно скільки треба. Люди не знають, чи ми маємо пляшки, тому часто приходять із своїми, але ми маємо тут пляшки для всіх, в кого їх немає. Зараз ми продаємо 400-500 літрів молока в день, а у вихідні дні – майже вдвічі більше. Тим, хто прийде побачити тваринну ферму і потрапить на молочну ферму, цікаво побачити й корівок, і дозатор, де завжди є черга, і тоді й він хоче купити молока. Якість молока не потребує коментарів: ті, хто купив один раз, повертаються знову.”

Перед тим, як відкрити туристичну ферму поблизу Бухареста, була проведена інтенсивна підготовча робота. “Ми відвідали Англію, побачили за 3 дні 5-6 таких ферм, які є дуже популярними в цій країні. Є й ферми, які мають по 60 тисяч відвідувачів в рік! Ми відвідали їх, зробили понад 1.300 фотографій, поговорили з власниками деяких з них, зібрали інформацію про спосіб організації, про те, як слід розташувати загони, а потім почали шукати місце, де все це можна було зробити. Озеро, яке в нас є, обладнане менш ніж на 40%, але ми вважали, що це місце буде ідеальним для тваринної ферми. Усі ідеї ми переклали на папір, разом з батьком змінили кілька з них і так ми стали тим, чим є сьогодні.”

Проект тваринної ферми можна занести до Книги рекордів Гінесса завдяки швидкості, з якою було відкрито цей бізнес. Обладнання ферми почалося в березні і через всього 4 місяці вона була готова прийняти перших відвідувачів. У Бухаресті є понад 4 мільйони жителів. Уявіть собі наплив сімей, бажаючих показати своїм дітям тваринну ферму. “Ми дуже задоволені напливом відвідувачів, ми навіть не сподівалися на такий успіх з самого початку. Трішки хвилювалися, що мешканці столиці втратили зв’язок із сільським життям. Але, на превелике наше задоволення, бачимо, що їх ще приваблюють ферми та тварини. У цьому місці ми стараємося постійно підтримувати чистоту, тут багато зелені, ти відчуваєш себе як в селі, не виїжджаючи з Бухареста. Це великий простір, де можна випити соку, а для малечі є надзвичайною нагодою погодувати тварин, дати молока телятам, поїздити на поні, а також пограти на галявині в футбол.”

Дітей не можна звідти забрати. Я знаю випадки, коли відвідини почалися об 11-тій, а закінчилися далеко після заходу осіннього сонця, коли тваринам вже слід було спати. Урешті-решт, на фермі є стільки всього, що можна робити як вдень, так і після того, як останній відвідувач вийшов за ворота. Сорін Петку розповів, що туристичну ферму нелегко утримувати, але якщо ти маєш до цього пристрасть, це можна зробити. “Хтось спитав мене, чи не боюся я конкуренції. Не боюся, тому що треба любити свою роботу, треба підтримувати, а з часом розвивати таку ферму, це не звичайний бізнес: щось купити, а потім перепродати з надбавкою, чи виготовляти сірники і продавати їх. Це бізнес, де маєш справу з дітьми, з людьми, треба бути постійно уважним до безпеки дітей, до стану тварин, які повинні бути здоровими; треба розмовляти з ними, ти повинен з любов'ю ставитися до цього. А ще потрібно багато терпіння. Не можу сказати, що мені важко, тому що я люблю цим займатися.“

Ось така історія старої молочної ферми, перебудованої за європейським зразком та нормами для задоволення городян, які втратили зв’язок із селом. Це надзвичайне місце, де можна побачити куточок “Унікальної Румунії“.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош; фото: Тваринна ферма)