|
|
 |
Архів:
|
|
| Луліка – лялька-ром |
| (2012-05-08) |
| Останнє оновлення: 2012-05-15 12:27 EET |
Колись давно жила на світі дівчинка із смуглявою шкірою та довгим волоссям, заплетеним у коси. Вона носила багато довгих і дуже кольорових спідниць. Дівчинці дуже хотілося мати ляльку. У магазині, розташованому на розі вулиці, продавали білявих ляльок із синіми очима, ляльок з червоним волоссям та арабських ляльок, і всі вони мали дивні імена: Барбі, Штефі, Аріель чи Ясмін. Ляльки мали свою перукарню, велосипеди, машини, візочки з немовлятами, сучасно обладнані будиночки. Ляльки були лікарями чи фотомоделями, принцесами, русалками. Дівчинку ж звали Лулікою і вона жила в імпровізованій хатинці на окраїні міста. Вона не розуміла, чому жодна лялька з вітрини не схожа з нею.
Не претендуючи на те, що я розповіла вам дотепер справжню історію, запрошую вас познайомитися з лялькою Лулікою. Цього року у Міжнародний день ромів була представлена лялька-антидискримінація. Луліка – це лялька, одягнена в традиційний одяг для жінок-ромів, у неї зелені очі і довге волосся, заплетене у дві товсті коси. Лялька носить на голові червону хустку, прикрашену золотими монетками. Дорін Чоабе, представник ромів з Сібіу, розповів нам, звідки прийшла ідея створення такої ляльки: «Ідея виникла на основі зростаючого попиту на вироби, специфічні ромам-кочівникам та ромам-мідникам, і тоді я подумав, що можна просувати наш одяг, одяг ромів, з допомогою ляльки, одягненої в традиційний костюм. Я побачив, що вона була добре сприйнята і циганською громадою з-за кордону. Ім’я ляльки я дав на честь моєї прабабусі Луліки. Це була дуже вродлива жінка, мій прадідусь змушений був її украсти, тому що її батьки не хотіли віддати її заміж за нього, бо він був на декілька років старшим від неї. І між Лулікою та її чоловіком Бейчулікою була дуже цікава історія кохання. Ми подумали, що це незвичайне ім’я матиме успіх серед дітей. Так звати нашу ляльку, одягнену в традиційний костюм, її риси обличчя специфічні циганським жінкам, волосся довге, заплетене традиційним способом, а на хустці – золоті монети. Незабаром вийде і варіант цієї ляльки з намистом («салбе»), вона матиме і мішечок з тканини, як носили циганки. Поступово ми зробимо більше аксесуарів для ляльки, представимо і циганський намет, який буде її будиночком, різний одяг, для свята і навіть весілля».
Цигани, які прийшли взяти участь у заході з нагоди Міжнародного дня ромів, пустили вербові вінки по річці Чібін, щоб вшанувати пам’ять загиблих під час Голокосту. Цього року виповнився 41 рік від першого заходу такого роду, який відбувся в Лондоні. Це й нагода протестувати проти дискримінації ромів. Це мирний протест, виражений лялькою. Біля мікрофону знову Дорін Чоабе з подробицями про презентацію ляльки Луліка: «Перша партія була випущена в 200 примірниках, тепер працюємо над значно більшою партією. Циганські жінки дуже багато працюють над одягом ляльки: ми не думали, що попит буде таким великим і змушені були збільшити кількість кравчинь. Мене це радує, тому що ми даємо їм роботу: вони працюють над костюмами для ляльок, щоб вона з’явилася у великих магазинах, у гіпермаркетах та спеціалізованих іграшкових магазинах. Презентація ляльки відбулася 8 квітня з нагоди Міжнародного дня ромів, це був один з найважливіших моментів нашого заходу. З нагоди цього дня відбулися культурні заходи: концерти циганської музики, танці, польові свята. Люди святкують разом, але кожен робить це по-своєму. Традиціоналісти святкують у громаді, інші організовують прийоми в тих державах, де вони перебувають. Але найгарніший метод святкування – у громаді, тому що там можна побачити наші звичаї й традиції, які є дуже цікавими».
Чому лялька-антидискримінація? Біля мікрофону Дорін Чоабе: «Коли я вирішив запустити таку ляльку, я хотів, щоб діти-румуни мали таку ляльку для гри, щоб їм було легше зав’язувати дружбу з дітьми-циганами. Існує побоювання, якого навчили дітей матері ще змалечку, що якщо ти не будеш слухатися – то прийде циганка, вкраде тебе і засуне у мішок. Діти ростуть з відчуттям, що жінка, одягнена в той кольоровий одяг, спричинить зло. І вони, коли ростуть, виявляють стриманість у наближенні до таких членів суспільства. Якщо така лялька буде на їхніх поличках з іграшками, їхнє уявлення не буде негативним, лякливим. Вони пригадуватимуть, що мали таку ляльку, що в країні, де вони живуть, існує така категорія людей, яка одягається в такий же одяг, як і їхня лялька, так що ми можемо виростити покоління молоді, які матимуть інші принципи у спілкуванні з циганською громадою. Ми подаруємо такі ляльки всім дитсадкам та дитячим центрам, тому що хочемо ознайомити їх з такими ляльками, щоб просунути громаду, з якої ми походимо, щоб показати молоді більшості, що й ми маємо цінності та свої традиції, щоб знайти шлях до співжиття».
Луліка, одягнена в кольоровий одяг, стане другом всіх дітей.
(Ана-Марія Кононович, Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати