Замість того аби стати об'єднувальним фактором у двосторонніх румунсько-українських відносинах, дунайська Дельта, унікальний осередок природничої спадщини, який потребує постійної уваги, стала яблуком розбрату у стосунках між Румунією та Україною. Усе почалося у 2003 році, коли тодішня українська влада вирішила почати спорудження глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море» по гирлу Бистре в дельті Дунаю. І зробила це, стверджує румунська сторона, з порушенням норм міжнародного права, згідно з якими українська сторона була зобов’язана надавати інформацію заздалегідь і представляти проекти, що мають транскордонний вплив, та дослідження екологічних наслідків будівництва, а також його вплив на воду, рослинний та тваринний світ. У відповідь Київ сказав, що Румунія свідомо перешкоджає будівництву, бо боїться втратити монополію на пропуск суден із Дунаю в Чорне море.
Гирло Бистре пролягало біосферним заповідником “Дунайіські плавні”, що входить до складу транскордонного румунсько-українського біосферного заповідника ЮНЕСКО «Дельта Дунаю», більша частина якого знаходиться на території Румунії. Однак Леонід Кучма, президентським указом, без жодних глибоких наукових обґрунтувань, вивів гирло Бистре із заповідної частини заповідника. Потім почалися роботи зі спорудження суднового ходу, які набули стратегічного характеру, а їх кінцевою метою було отримання Україною частки доходів від вантажопотоків, що йдуть по Дунаю у Чорне море та навпаки, де монополістом є Румунія.
З самого початку Бухарест розкритикував Україну за будівництво каналу в дунайській дельті, і за те, що Україна не спромоглася поставити Румунію до відома про екологічну шкоду, яку може завдати цей глибоководний канал екосистемі всієї дельти. Будівництво Україною суднового ходу в гирлі Бистре викликало різку критику, також з боку Європейського Союзу, США та ряду міжнародних та українських екологічних організацій, у тому числі - Академії наук України та Всесвітнього фонду дикої природи. Незважаючи на це Україна, в серпні 2004 року, відкрила першу чергу судноплавного каналу "Дунай-Чорне море", але під тиском міжнародного співтовариства була змушена відкласти побудову другої черги каналу та почати консультації з румунською стороною, згідно із положеннями Конвенції Еспоо. У лютому поточного року на каналі завершилося спорудження дамби, що має захистити хід від замулення.
На жаль, замість того, аби шукати взаємовигідного рішення проблеми, з обох боків лунають взаємні звинувачення. Останній такий епізод стався на цьому тижні, коли офіційний Київ звинуватив Бухарест в порушенні Конвенції Еспоо. Напередодні 17-го засідання Комітету з впровадження Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Еспоо) речник МЗС України Василь Кирилич зазначив, що Україна відстоюватиме прийняття Комітетом таких рішень, які б змусили румунську сторону припинити діяльність, що призводить до руйнування екосистеми дельти Дунаю та виникнення транскордонних загроз довкіллю, зокрема на українській території.
У відповідь МЗС Румунії заявило, що заяви української сторони стосовно порушення Румунією Конвенції Еспоо є необґрунтованими, стверджуючи, що Бухарест не будує жодного суднового ходу у румунській частині дельти Дунаю та не має наміру впроваджувати подібний проект, як стверджує Київ. Водночас румунське зовнішньополітичне відомство каже, що роботи, про які говорить українська сторона, були майже повністю здійснені Румунією до ратифікації Конвенції Еспоо, а діяльність, що проводилася після ратифікації згаданої конвенції, мала бути проведена для виконання міжнародних зобов'язань Румунії, як учасниці міжнародних конвенцій.
Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті була підписана у місті Еспоо (Фінляндія) в 1991 році й набула чинності 1997 року. Вона зобов’язує сторони вживати належних заходів із запобігання значному шкідливому транскордонному впливу, як результату запланованої господарської діяльності, а також його зменшення та контролю за ним. Конвенція також містить загальні зобов’язання країн щодо проведення оцінки впливу господарської діяльності на довкілля на ранніх стадіях планування, взаємного оповіщення та спільних консультацій при розгляді усіх масштабних проектів, які можуть мати значний вплив на довкілля, що виходить за рамки територіальних кордонів.
(Автор: Василь Каптару)
|