|
|
 |
Архів:
|
|
| Давнє місто на дні Чорного моря |
| (2009-06-16) |
| Останнє оновлення: 2009-06-23 9:59 EET |
 У VI ст. е.н. один оракул зробив таке передбачення: фортеця на побережжі Чорного моря стане найсильнішою та найбагатшою в тій місцевості. Так і сталося. Фортеця Каллатіс (теперішнє місто Мангалія), названа так на згадку про потік Калес, який обмивав землі метрополії Хераклея, стала відомою своїм матеріальним та духовним добробутом, що завдячувалося незвичайній комбінації: грецькій яскравості, слов’янській веселості, сильному турецькому духу та румунській мудрості.
Каллатіс, найдавніше румунське місто з неспокійною історією, було покрите водами Чорного моря. Наявність фортеці до 1960 року була підтверджена лише давніми документами. Група водолазів відкрила з допомогою техніки того часу археологічні п’єси, амфори та якорі стародавніх суден. Набагато пізніше, в 2004 році, спеціалізована у підводній археології група водолазів під керівництвом Собо Єньо продовжила розслідування. Єньо Собо є єдиним румуном, який був членом групи Жака-Іва Кусто. Його досвід налічує понад семи тисяч занурювань у водах всього світу, де він знайшов безліч скарбів.
 Сьогодні ми поговоримо з Собо Єньо про останній його скарб, знайдений в Румунії, – древню фортецю Каллатіс. «Перші дослідження були розпочаті в 2004 році. Я зв’язався з Каллатським Музеєм археології і запропонував їм здійснити це підводне дослідження з допомогою необхідних для цього інструментів, тому що з їх допомогою можна відкрити щось набагато легше. Це не так, як було колись, коли відкриття здійснювалися тільки через занурювання водолазів. У 2007 році в мене була така нагода через міжнародне співробітництво й інструменти виявили багато аномалій. Іншим кроком було відіслати до цих аномалій роботів, якими керували на поверхні, та які були забезпечені підводними камерами, і вони підтвердили п’ять з двадцяти семи аномалій. П’ять, які нам вдалося дослідити. Ми знайшли давні уламки, вулиці, руїни. На третьому етапі туди спустилися водолази з інструментами підводної технології, які зняли та картографували ці артефакти.»
 Як зізнався Собо Єньо, бюджет був приблизно 75 тисяч євро. Проте іноземні колеги почали залучати спонсорів, включно німецьке телебачення з національним покриттям, яке направило репортерів та зняло все дослідження. Внесок румунської сторони повинен був складати 27 тисяч євро, який покрив би паливо, судна, витрати на технічне обслуговування та витрати з утриманням гостей. Група дослідників зробила рапорт, який представила потім тодішньому державному секретарю. Проте результат став сюрпризом… неприємним. «Ми представили рапорт, який був набагато вражаючим, ніж ми чекали. Ми не обіцяли знайти уламки, дороги, колони. Бюджет, який ми представили, стосувався бензину та житла. Що стосується харчування, то ми харчувалися тільки з супермаркету, не з ресторану, тому що ми не могли собі цього дозволити. Нам сказали, що вони не можуть оплатити витрати, тому що їм потрібні квитанції з ресторанів, готелів, що ми не змогли отримати 3-4 місяці пізніше. Це було в квітні 2007 року.»
У серпні того ж року Єньо Собо ниряв разом з пані Сокнан Хан Юнг, послом ООН в Румунії, щоб показати їй відкриття. Це була ще одна спроба отримати фінансування. «Піднявшись на поверхню, – це була неділя, – вона пообіцяла в понеділок податися до Бухареста і представити тодішньому міністру Йоргулеску офіційного листа про те, що сталося. Це був не тільки офіційний лист, в якому було вказано те, що було побачено дороги, місто, а було вказано і джерело, звідки можна отримати гроші, а саме проект „Beautiful Romania”, фінансований разом з ООН. На цей лист не було отримано жодної відповіді. Коли я побачив, що й на офіційний лист з боку посла до міністра не відреагували, ми вирішили в 2008 році заснувати Центр підводних досліджень, єдиною метою якого були археологічні дослідження».
 І навіть і тоді ми не склали руки. Група почала збирати необхідні гроші. Незважаючи на постійні зусилля, прийшла економічна криза. Тоді єдиним їх рішенням було повідомити про цю подію пресі. Вони вже не зважали на побоювання, пов'язані з шукачами скарбів, і провели в 2007 році прес-конференцію. Так вони забезпечили свою присутність на радіо й телебаченні, але, будучи в Мангалії, вони не мали великого відгомону в країні. «Ми вирішили повернутися з новими силами, тому що цей Каллатіс не мій, і належить нікому іншому, як Румунії. Не є нормальним, щоб власники цього багатства не користувалися та не знали про нього. Це культурна спадщина, яку можна дуже добре використати. Ми знайшли 2-3 амфори, покриті підводними гратами, і там можна щодня ниряти із скафандрами. Від зацікавлених туристів можна зібрати деякі гроші, і тоді чому б Румунія не зробила це? Нас запросили і декілька приватних телебачень, і ми будемо продовжувати до того часу, поки не отримаємо належної уваги. Можливо, це відкриття не буде фантастичним, беручи до уваги те, що Каллатіс знали, але можна це використати у туристичних цілях».
У близькому майбутньому навколо цієї проблеми розпочнеться ціла кампанія масової інформації, яка відобразить зусилля групи румунів, які боряться за визнання знайдених цінностей. Чи вдасться їм підняти історію на поверхню і зробити її знову відомою туристам, відповість нам час. До інформування компетентних органів, Чорне море зберігає цей скарб, як робило це і 2 тисячі років тому.
(Автор: Данієл Оня, переклад: Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати