| Румунсько-українські дипломатичні відносини у 1917-23 роках |
| (2012-02-16) |
| Останнє оновлення: 2012-02-29 18:19 EET |
2 лютого 2012 року виповнилося 20 років з дня встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною. Бухарест серед перших визнав незалежність сусідньої країни відкривши Посольство в Києві на місці колишнього Генерального Консульства, що діяло в українській столиці з 1971 року. Проте перші дипломатичні контакти між Бухарестом і Києвом датують в дійсності початком ХХ-го сторіччя, коли молода українська держава, котра щойно проголосила свою незалежність від Царської Росії, розпочала налагодження дипломатичних відносин з державами світу.
Події 1917—1923 рр. становлять особливий етап в румунсько-українських відносинах. Увесь цей час, незалежно від внутрішньополітичної ситуації, Румунія уважно стежила за подіями на своєму східному кордоні. Щойно після проголошення незалежності Києва у грудні 1917 року Румунський королівський уряд призначив генерала Константина Коанде своїм військово-дипломатичним уповноваженим у Києві, який одночасно з представниками Франції й Англії вів переговори з українським урядом. Коли почалося більшовицьке повстання в Києві, генерал Коанде запропонував українському урядові від імені голови румунської ради міністрів Іона Бретяну військову допомогу - кілька броньових потягів, але після початку переговорів між Україною і державами німецько-австрійського блоку у Бресті-Литовському Бухарест був змушений скасувати свою обіцянку.
Рішенням призначити свого уповноваженого при уряді УНР королівський кабінет міністрів Румунії de facto визнав українську державу, але, за дипломатичними нормами, чекав на визнання інших держав Антанти, зокрема Франції та Англії, щоб визнати de jure незалежну українську державу. З моменту, коли Антанта переконалася, що Україна збирається укласти договір з Центральними Державами, всі її відносини з Україною припинилися, включно і відносини Румунії.
Протягом 1917 – 1923 років з обох боків робилися численні спроби врегулювати дипломатичні взаємини між державами. У січні 1918 р. до Румунії була направлена інформаційна місія. Пізніше представниками в Бухаресті були Микола Ґалаґан, Володислав Дашкевич-Горбацький, Костянтин Мацієвич. Увесь цей час на території Румунії діяло кілька українських військових комісаріатів на чолі з Корнелієм Чеботаренком.
Румунським уповноваженим при українському уряді був, окрім генерала Константина Коанде (1917 р.), і Константин Концеску (1918 р.), який 26 жовтня 1918 року в Києві підписав тимчасовий економічний договір.
На кінець 1920 року у Румунії діяла Українська дипломатична місія, яку очолював видатний український громадсько-політичний діяч і дипломат К. Мацієвич. Дипломатична місія УНР в Румунії мала добру співпрацю з румунською владою та користувалася всебічною підтримкою Бухареста. А після її ліквідації у вересні 1923 року було утворено громадський комітет, який опікувався українцями-емігрантами, що став своєрідним продовжувачем діяльності уряду УНР за кордоном. Офіційно дипломатичну місію УНР було ліквідовано лише після визнання СРСР Румунією.
Румунія однією з перших визнала Українську державу де-факто, виявила зацікавленість у розвитку торговельно-господарських зв'язків з Києвом і навіть була готова поставляти зброю в обмін на промислові товари. Однак встановленню офіційних дипломатичних відносин завадила загальна ситуація в Європі та низка складних проблем, в першу чергу, невирішеність проблеми приналежності Бесарабії, а також проблема розподілу майна Російської імперії на румунській території. (Василь Каптару)
|
2025-04-04
Print
Слухати