У 2008 році, точніше восени минулого року, Александру Томеску мав шанс отримати рідкісну премію: зіграти на скрипці Страдіварі. З того моменту життя скрипаля змінилося. Ця скрипка трьохсотлітньої давності була саме тим елементом, якого бракувало у головоломці, яку Александру розв’язує ще з п’ятирічного віку. Розпочав як піаніст у п’ять років, але дуже швидко зрозумів, що його покликання є іншим, і в шестирічному віці зробив зміну, яка викреслила його із списку піаністів і занесла до скрипалів. Тепер він є єдиним скрипалем Румунії, який грає на скрипці Страдіварі.
Нещодавно він зробив оригінальний експеримент. Одягнений в скромний одяг, спустився в метро на зупинці “П’яца Вікторієй” і на протязі тридцяти хвилин виконав декілька складних класичних п’єс, створених для скрипки. Вплив музики на мешканців Бухареста, які знаходилися в той час в метро, був несподіваним. За півгодини в футлярі зібралося 328,90 леїв (майже сто доларів). Сума, зібрана від мешканців Бухареста, була втричі більшою, ніж гроші, що відомий скрипаль Джошуа Белла зібрав два роки тому, роблячи схожий експеримент на зупинці вашингтонського метро.
У випадку Александра Томеску щедрість перехожих не обмежилася лише жестом солідарності, а означала й захоплення щодо виконання репертуару. “У мене були великі емоції в метро! Звичайно, теоретично я знав, про що йдеться, але досвід перевищив будь-яку фантазію. Ті, хто давав гроші, не дивилися на мене, візуального контакту не було зовсім. Дуже дивне відчуття, зовсім протилежне тому, яке мав на сцені, коли всі очі були приковані до мене“, - зізнався музикант.
До початку концерту в метро, музичний критик Думітру Авакіан досить песимістично поставився до цієї ідеї. Він казав: “Більшість людей байдуже пройдуть поруч і лише декілька з них зрозуміють, що йдеться про щось надзвичайне.“ Навіть і Александру Томеску мав досить скептичне ставлення: “Чесно кажучи, гадаю, що багато з них йтимуть собі далі. Це була година, коли всі поспішають на роботу і не мають часу для мрій. Не знаю, чи зрушить когось класична музика аж до того, щоб той імпульс дійшов і до кишені.“ Проте всього за 10 хвилин він вже отримав доказ, що обидва вони помилилися. Футляр був заповнений на чверть грішми, а довкола Александра люди чекали своєї черги, щоб висловити свою щедрість та захоплення.
Якщо мешканців Бухареста побавили класичною музикою в метро, мешканці Тімішоари піднесли мобільний телефон до рангу музичного інструменту. “Винними“ у цьому є члени Філармонічного оркестру Банатулуй з Тімішоари. Вони влаштували концерт-школу для учнів середніх шкіл, який став способом зібрати фінансову допомогу майбутній скрипачці, студентці Тімішоарського Національного коледжу мистецтв імені Іона Віду. Якщо зазвичай мобільний телефон та концертний зал не дуже миряться, члени Філармонії Банатулуй зробили виняток з правил і поставили концерт, темою якого з варіаціями став саме мобільний телефон. “Наш проект мав потрійну освітню, артистичну та благодійну мету. По-перше, дати молоді змогу зрозуміти, чому не добре, коли на концерті у тебе дзвонить телефон. По-друге, якщо вони вибирають рінтон з класичної музики, мусять навчитися її слухати. І по-третє, зібрані з проданих білетів гроші будуть пожертвувані. Клуб Лео придбає скрипку для талановитої студентки Національного коледжу мистецтв імені Іона Віду з дуже скромною матеріально ситуацією," – заявив директор Філармонії Банатулуй Іоан Гирбонь.
Основне "знаряддя" для реалізації концерту – мобільний телефон – був дуже доступним молоді, особливо й тому, що у кожного з присутніх в кишені був хоча б один з цих пристроїв. Філармонія Банатулуй здійснила цей оригінальний концерт наприкінці минулого тижня, в День Європи, в рамках концерту "Картини з виставки", яку підтримало товариство “Зелений ліс”, що біля Тімішоари. Філармонія виконала твори Мусоргського та Моріса Равеля, а так-звані картини ожили завдяки героям, які під гру світла виходили з величезного екрану, чи то були скелети, гіганти чи принцеси. Усе вібулося під відкритим небом.
(Автор: Клаудія Маре, переклад: Людмила Дорош)
2025-04-04
Print
Слухати