Що ж саме зачарувало Дору Селішкана? Дізнаємося від нього: “Будь-що можна фотографувати та бачити в трьохвимірному просторі, але деякі предмети виглядають особливо. Наприклад, в печерах є безліч планів, концентрація сталагмітів і сталактитів, вони дуже гарно виглядають в трьохвимірному зображенні. Звичайна фотографія не може передати те видовище. Це можна зрозуміти лише тоді, коли побачиш трьохвимірне представлення.”

Дору Селішкан займається трьохвимірними зображеннями ще з 1986 року, а з 1977 р. він є членом спелеологічного клубу імені Еміля Раковіце. Перший показ трьохвимірних зображень, здійснений в 1987 р. в рамках національного фестивалю Спелеоспорт з Войняси, спеціалізованого на фотографіях печер, просто здивував публіку. Спочатку показ фотографій печер Румунії відбувся на фестивалі Співи Румунії, одній з найважливіших артистичних подій комуністичного періоду. Я спитала Дору Селішкана, як то було: “Це було вражаючим, фінал відбувся в Бухаресті і всі були дуже вражені. Мені дуже багато допомогли колеги, тому що треба було зробити окуляри. Крім того, що й саме зображення було досить важко зробити, потрібні були й окуляри. Я разом з п’ятьма колегами з клубу кілька днів підряд вирізав й робив окуляри, які зараз ми вже виробляємо на фабриці.”

Але чому саме потрібні окуляри, щоб правильно побачити фотографії в трьохвимірному зображенні? Дізнаємося про це від Йокоба Дежьо. “Це спеціальні окуляри з червоним та синім фільтрами. Зображення складається з двох одночасних зображень, зроблених з допомогою фільтрів. Одне око бачить одне зображення, інше око - інше, і в мозку складається трьохвимірне зображення. До того часу, поки не побачиш альбом, це важко пояснити, тому що це щось дуже нове. Перше, що ми робимо, – надіваємо окуляри. Після цього оптика змінюється і вже немає проблем.”

У 2003 р. з’явився перший трьохвимірний матеріал, опублікований в 30.000 примірниках в журналі по дизайну інтер’єру. Навіть якщо у світовому плані зображення 3D вже давно не є новиною, Дору Селішкан лише в 2003 р. зумів дістати ту спеціальну фольгу, з якої робляться окуляри. Зображення являли собою обладнані дизайнерами-професіоналами помешкання. Як зустріли читачі сторінки із зображеннями 3D, які без окулярів видаються досить дивними? Розповідає Дору Селішкан: “Ті, хто мав терпіння, зустріли той випуск журналу дуже добре, але переважна більшість були дезорієнтованими, тому що в Румунії люди не звикли з таким і не знали, про що йде мова. Багато з них подумали, що ті окуляри є подарунком для дітей.”

Минулого року Дору Селішкан запропонував Йокобу Дежьо створити два альбоми: один з трьома печерами, інший – про гори Апусень. Інвестиція для створення таких альбомів є дуже великою, кошти видання в Румунії є набагато більшими, ніж, наприклад, в Китаї. Проте Йокоб погодився з пропозицією Селішкана. Чому? “Ми працюємо разом вже понад 10 років, я довіряю йому. І навіть якщо йому прийде якась божевільна ідея, я підтримаю його. Зараз він знаходиться в Китаї. Виробництво в Китаї є набагато дешевшим, за чверть ціни. Зараз він працює над проектом Гранд-Каньйон для Сполучених Штатів. Це альбом з трьохвимірними зображеннями, до якого додається й DVD із слайд-шоу про ту зону, та окуляри.”

Створені в Румунії альбоми є справжніми предметами колекції: видані невеликим тиражем, 1000 та 1500 примірників. Вони були розповсюджені лише в мережі спелеологічних клубів і їх не дуже можна знайти в магазинах. Ті, хто взяв участь в конкурсі “Золото румунських Карпат”, мають шанс виграти один з цих надзвичайних альбомів!

(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)