Все почалося з Алеї Танго в 2005 році. Тоді, одного весняного дня, по алеях cтоличного парку Чішміджіу декілька “божевільних” запрошували перехожих до танцю. “Зупиніться, - казали вони, - подивіться на нас і спробуйте самі“. Таким був початок повернення танго в румунський пейзаж, яке зникло після війни, розчавлене тим же чоботом, як і мереживо перлин та кришталеві келихи, які колишній режим, що вимагав пролетарського походження, вважав декадентськими. Як повернувся в Румунію цей танець пристрасті та мовчання, переповненого значенням? Завдяки невеличкій групі людей, які бажали цього понад усе.
Аліна Думітреску є першою непрофесійною танцюристкою, яка вирішила відвідати країну танго, щоб навчитися його так, як слід. “Ми хотіли танцювати і тому відвідали Буенос-Айрес, тому що в нас танго не танцювали. Потім ми вивчили його і вирішили, що все-таки не можемо танцювати цей танець у вітальні. Скільки можна там танцювати? Розпочали ми це із своїми друзями, яким подобалося танго, і поступово кількість бажаючих навчитися почала зростати. І те, що відбувається зараз, є просто надзвичайним.“
Що ж відбувається зараз? Що є таким надзвичайним? Дізнаємося від Кетеліна Веляна: “Це справжній вибух, і не тільки в Румунії чи в Бухаресті, Брашові чи Сібіу, а й у всьому світі почали танцювати танго. Якщо я їду кудись у відрядження і хочу потанцювати танго, маю де це зробити. У Бухаресті його танцюють дуже багато, щоразу коли ми зустрічаємося з друзями, і нас досить багато – сотні осіб, ми танцюємо і насолоджуємося всім тим, чим є для нас танго.“
Як дійшло до цього вибуху, і лише за 4 роки? Танго з вітальні Аліни перейшло до справжнього танцювального залу, з дзеркалами та блискучим паркетом. І з досить великим приміщенням, де є місце для всіх, хто насмілюється піддатися спокусі. Танго, як сказала мені Аліна, спочатку спокушає, а потім переконує, що в тебе немає іншої альтернативи, слід дотримуватися правил, навіть якщо глядачеві буде здаватися, що ти віддався ритму музики. “Аргентинське танго є танцем імпровізації, він не народився штучно, не був створений як танець для конкурсу, він є народним танцем. Навіть якщо пізніше його перенесли на сцену і виконували на відомих сценах світу та в дуже елегантних салонах, він є народним танцем. Він має свій код, який допомагає партнерам порозумітися, навіть якщо вони не говорять тією ж мовою. Ми подорожуємо по світу, знаходимо, де б могли танцювати і танцюємо. Намагаємося розповісти й іншим про цей код“.
Кетелін, сьогодні один з найбільш харизматичних викладачів танго, розповідає, що на початку воно здалося йому складним та непокоримим. Але потім він закохався в танго: “Повертаючись з роботи, я зайшов до величезної зали, де було кілька осіб, які постійно рухалися, підійшов до Аліни й сказав, що хочу навчитися танцювати. Все мені здалося дуже складним. Я повинен все це зробити? Мені зовсім це не сподобалося. Мені не подобалося вести. Але поволі занурюєшся в цей магічний світ і лише якщо спробуєш, можеш зрозуміти, що відбувається насправді“.
Сьогодні танго танцюють по всій Румунії. Брашов відомий своїми мілонгами, як і Тімішоара та Сібіу. Його успіх в Румунії можна пояснити й тим, що ті, хто викладає цей танець, володіють необхідною харизмою, щоб розповісти про нього початківцям. Один з найвідоміших танцюристів Румунії, Резван Мазілу, сказав в одному інтерв’ю, що для нього танго є більше, ніж поширене кліше: еротизм, пристрасть, тремтіння, гаряча кров. Танго – це радість, спілкування між партнерами, воно має й сторону, повну гумору. А ще воно є можливістю перевигадати момент танцю. Це сильний, вісцеральний танець, потужній, чоловічий та жіночий в той же час. Про це дізнаються ті, хто приходить на перший урок танцю сором'язливими, хвилюючись від того, що вони не справляться чи їм не вдасться. Кетелін Велян:“Коли ти на початку і хочеш навчитися танцювати, щоразу боїшся цього. І мені знадобилось трохи часу, щоб здолати цей страх. Вдруге і втретє я пішов на лекції з амбітності. А вже через два тижні щось сталося, мені почало подобатися. Я познайомився з новими людьми, почав танцювати, почав вивчати нові елементи. Вчишся весь час, ловиш себе на тому, що кажеш “я можу зробити й це, слухати музику й робити наступний крок“. Просто цей танець “ловить“ тебе і, мабуть, так він зловив всіх нас“.
Перший фестиваль танго було організовано в Румунії в 2008 році. Тоді до Бухаресту приїхали танцюристи зі Сполучених Штатів та Німеччини, готові насолодитися живою музикою та 12 семінарами та демонстраціями танго, зроблені великими іменами як Ней Мело, Дженіфер Братт, Річард Ланг та Рахель Зіглер. Зараз є досить багато заходів, пов'язаних з танго, і кожен з них є нагодою для великої радості. Незабаром в Бухаресті відбудеться нове святкування аргентинського танцю: Танго Encuentro. Тож якщо Ви будете в Бухаресті і Вам закортить цього танцю, все дуже просто. Досить пошукати в Інтернеті. Ви будете здивовані, скільки клубів чекають на вас!
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)
|