|
|
 |
Архів:
|
|
| Друге життя для книг |
| (2009-03-24) |
| Останнє оновлення: 2009-03-31 9:10 EET |
 Діну Бодічу є випускником Тімішоарського західного університету за спеціальністю – графічний дизайн. Відвідував курс «Дизайн та історія моди» Тімішоарського західного університету, а потім курс викладача із США «Artist's books and Book binding» на Тімішоарському факультеті мистецтв. Із 40 студентів, записаних на курси артистичного підшивання книг, до кінця року лишилося лише 14. Так розпочалася історія книг-предметів та записних книжок, створених Діну Бодічу. Для нього книги поділяються на три категорії: записні книжки-щоденники, які купляють тому, що вони гарно виглядають, і люди починають в них писати, перетворюючи їх таким чином на власні книжки. Потім йдуть звичайні книги, які несуть в собі вже надруковані ідеї. А ще є книги-предмети, які самі по собі є проявом мистецтва і до яких вже не можна втрутитися.
Ці книги-предмети можуть мати або ні текст, сторінки, обкладинки.«Книга може стати предметом мистецтва, яке має свою історію, яку передає не з допомогою тексту, а сама по собі. Я намагаюся передати певну історію, не використовуючи при цьому слова. Я роблю записні книжки-щоденники, які мають чисті сторінки, які може заповнити той, кому подобається той предмет. В основному, я користуюся матеріалами, які мені дуже подобаються і від яких створюю зображення книги, яка має бути зробленою. Книги-предмети я створюю тоді, коли в мене є чітка ідея, яку хочу передати. В цьому полягає різниця між зробленою мною книгою-предметом та записною книжкою.»
Шкіра, папір, природні матеріали, але й вінілін, гіпс-картонні, дерев’яні пластинки, клямки, метал – ці матеріали Діну може перетворити на обкладинки для книг, вже написаних чи ні. Артист каже, що можна врятувати навіть стару поштову скриньку: «Вона служила нам 10 років, але час бере своє і скриню треба зняти. Щоб не викидати, я використав її для обкладинки книги. Ще я використовую хутро, полікарбонат та інші матеріали. Те, що я бачу і що мене приваблює, може стати обкладинкою книги. Я починаю з матеріалу, який власне «одягає» книгу, сторінки ж є другорядним матеріалом, доданим до моєї праці».
 Від закінчення курсу артистичного підшивання книг Діну вже створив десятки книг та записних книжок. Кілька з них є для нього найдорожчими. «Книга секретів», яка є книгою-предметом, та «Спогади архангела». На створення цих книг мене надихнув короткий текст з фантастичної прози Боргеса «Бібліотека Бабеля», де він описує бібліотеку з величезною кількістю книг і описує кілька з них. Одна з них і є книгою секретів. Читаючи цей текст, я представив собі книгу, яку не можна розгорнути і обкладинка якої має дірки. В минулому обкладинки робилися з тоненьких дерев’яних дощечок, поки не з’явився картон. Тому вся книга власне зроблена з дерева. Книги повинні бути зв’язаними з обкладинками з самого початку, скажімо, божественною рукою. Я використав шматок старої деревини, врятувавши її від вогню.»
 Але найулюбленіша книга Діну пов’язана з сумною подією: «Після гострої сварки з моєю подругою мені потрібно було якось вичерпати негативну енергію і, щоб попросити вибачення, я зробив книжку з серветок, убрану в стару тканину. Мені дуже подобаються старі матеріали, в моїй хаті багато старих предметів. Я знайшов стару наволочку, якою обгорнув ті серветки, і подарував ту книжку Анці. Щоразу, коли ми сваримося чи сперечаємося, вона зможе використати ті серветки, витираючи ними свої сльози. Поки що вона не використала жодної сторінки, це означає, що все добре. Але в тій книзі не можна буде писати, хіба що її сторінки буде викарбовано сльозами. Можна сказати, що це книга сліз, книга смутку, а не сварок.»
Я запитала Діну Бодічу, хто цікавиться його книгами та записними книжками. «Це молодь, яка хоче зробити комусь подарунок, в основному мої творіння використовують для подарунків… З моїх подарунків, зроблених друзям та знайомим, я з подивом відмітив, що й на сьогоднішній день вони не були розпочаті. Кожен з них стверджує, що розпочавши в ній писати, знищить своїм надписом книгу, і вони хочуть написати в ній гарні думки чи спогади. Я не знаю, коли в них з’являться гарні думки, мені дуже шкода, що зроблені мною предмети не використовуються з тією метою, ради якої були створені.»
 У листопаді 2006 року Діну Бодічу провів в Берліні, в Європейському коледжі вільних мистецтв, семінар по підшиванню книг. А потім курс про те, як робляться гарні книги, почав проводитися й в Бухаресті. Зараз Діну Бодічу має 15 студентів, яких вчить змінювати долю улюблених книг, чи навіть ще краще: вони самі можуть створити нові книги. Він не вважає себе букіністом. Він каже, що коли хочеш врятувати стару книгу, слід дотримуватися деяких обмежень, які диктує перша підшивка. Він надає перевагу творенню, виходу з рамок, і не бути обмеженим минулим. Створені Діну Бодічу речі можна переглянути на блозі Діну Бодічу. Все там зможете відкрити для себе, що кожна книга-предмет Діну Бодічу має свою історію, навіть якщо її сторінки залишаються назавжди білими чи чекають бути написаними.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати