|
|
 |
Архів:
|
|
| Безконечна історія мосту в селі Марджіня |
| (2009-03-17) |
| Останнє оновлення: 2009-03-24 0:16 EET |
 Для жителів села Марджіня Сучавського повіту ніч на 28 липня 2008 року була жахливою. Мабуть, вони не зможуть її забути ніколи. Один з мешканців Марджіня Аркадій Бойку пригадує: «Я пережив апокаліпсичну ніч: усі мешканці нового села, понад тисяча людей, були в стані тривоги. Одні з них втекли, інші піднялися на пагорби. Коли стається повінь, прилітають вертольоти, приїздить президент, приходять всі... Коли небезпека минає, ніхто нічого не говорить. В ту ніч я працював, ми за власний рахунок робили укріплення берега: зрубали дерева на приватній ділянці землі. Ми прийшли на конях, як на фронті, і на другий день, під той дощ, зміцнювали берег. Ще й сьогодні тисяча будівель та три тисячі людей перебувають під загрозою. Гукаємо: настала весна, а коли чуємо грім та бачимо блискавки, кажемо дітям та онукам: якщо прийде вода, треба тікати.»
Вода знищила тоді не лише хати і дороги, а й дуже важливий для мешканців села міст. Навіть якщо вони сплачують податки, навіть якщо їм було зроблено обіцянки, і до сьогодні міст, знищений 28 липня, не було відремонтовано. Пані Доріна Тірон, директор Національної компанії автострад та національних доріг каже, що на це є ґрунтовні причини: «Після повені міст серйозно постраждав, що вимагає його перепроектування. Крайній термін для завершення робіт затягнувся. Наприкінці минулого року було затверджено аналіз рентабельності та фінансування проекту, і зараз роботи було відновлено і сподіваємося, що наприкінці травня-початку червня міст буде готовим. А до того часу діє об’їзна дорога для всіх видів транспортних засобів, яка знаходиться в дуже добрих умовах. Цей варіант було виконано за затвердженим проектом, із здачею зробленої роботи з дотриманням всіх норм, з участю всіх відповідальних факторів.»
Об’їзна дорога, по якій, як стверджує влада, рух відбувається в дуже добрих умовах, не задовольняла мешканців села. Дорога довша на півтора кілометра в порівнянні з початковим маршрутом, з яким звикли мешканці Марджіня. Через рух вантажних автомобілів стіни будинків, поблизу яких проходить об’їзна дорога, дрижать і тріскаються, на велике незадоволення власників. Більше того, об’їзна дорога проходить по берегу річки, на величезних трубах. І її реальний стан, як кажуть мешканці села, є дуже критичним. Аркадіє Бойку: «Об’їзна дорога була в жалюгідному стані, люди ламали там свої машини. Ви знаєте, як виглядає земля, коли робляться великі рядки для картоплі? Ось так виглядала об’їзна дорога. Це було нестерпним. Ми говорили, звали урядовців з Національного управління доріг, розповідали їм, вони зобов’язалися перед представниками дорожньої поліції, які були там, мер підписав зобов’язання про те, що буде робити об’їзну дорогу, але не було зроблено нічогісінько. Коли ми вичерпали всі можливі клопотання і ні в кого не знайшли порозуміння для підтримки об’їзної дороги, щоб нею можна було їздити по-людськи, ми заходилися самі робити міст через двір одного односельчанина. Він зніс огорожу, поставив у воду два стовпи і так ми зробили міст, аби могти пересуватися.»
На жаль, за короткий час мешканці села були повідомлені про те, що проти них було порушно кримінальну справу. Причина? Дерев’яний міст, побудований на місці вже існуючого захисного мосту, вужчий за вже існуючий міст, є перешкодою на шляху повеней. Мешканці села Марджіня можуть бути покараними ув’язненням до 13 років. Директор Сіретського відділу румунських вод пан Еміл Ваману пояснює: «Якби вони поговорили перед тим з нами, ми б вказали їм краще місце для побудови мосту, щоб він не був перешкодою. Врешті-решт, люди хотіли зробити добре діло, виявили громадянське відношення. Є похвальним те, що вони хочуть зробити те, що держава не зробила: міст не було відбудовано. На жаль, вони вчинили неправильно. Не можна, щоб кожен будував міст, де йому заманеться, чи переміщував дорогу, яка проходить під його будинком, тому що його не влаштовують машини. Все повинно бути зробленим на законній основі».
Якою була реакція селян, коли вони дізналися, що їх можуть позбавити волі через те, що вони зробили роботу держави, яка щомісячно збирає від них податки? Аркадіє Бойку каже, що три роки минуть швидко, але до того не дійде. Не без боротьби. «Якби нас хтось захвачував, турки чи росіяни, вони не робили б стільки зла мешканцям. Сіретський відділ Румунських вод подав на нас в суд, тому що ми зробили добру справу, яку повинна була зробити компанія національних доріг. Ми не так вже й боїмося арешту та поліції, а боїмося того, куди ми дійшли. Робиш добру справу, вирішуєш проблему і тобі погрожують, це неймовірно! Зробити добро не карається ніде. І ми, витрачаючи гроші та енергію для нашої користі і не тільки, будемо нести за це відповідальність. Якщо румунське судочинство вирішить порушити проти нас кримінальну справу і нас навіть можуть заарештувати, ми не зможемо зробити нічого, кожен буде відповідати за те, що зробив. Одна пані з НУО з Бухаресту подала петицію і зібрала понад тисячу підписів, подивимося, що з цього вийде. Якби не преса, ми були б і далі анонімними, і нам могло б статися будь-що. Вони не можуть мене заарештувати. Їм потрібен ордер на арешт на 29 днів, і я не являю собою небезпеку для населення. Перед тим, щоб мене арештувати, їм потрібне судове рішення, трибунал повинен дати свій вирок. Я маю право оскаржити винесений вирок, але сподіваюся, що не буду арештованим до того, як мене судитиме Трибунал Європейського союзу.»
Кілька днів тому новий префект повіту пообіцяв мешканцям села Марджіня, що об’їзна дорога – про яку в Бухаресті знають, що є в доброму стані, у відповідності з нормами – буде заасфальтована. В свою чергу, мешканці пообіцяли демонтувати дерев’яний міст. Цікавим є те, що коли невеличка громада відмовилася сидіти із складеними руками перед буянням вод і зміцнила берег, ніхто не подав на них в суд. Але коли вони зробили міст, чиновник з державної установи, коліщатко в системі, привів в рух складне зчеплення. Еміл Ваману сказав мені, що він зробив свій обов’язок: «Той факт, що ми звернулися до прокуратури, аби зробити дослідження, не означає, що ті майже 200 людей, які працювали чи допомагали у побудові мосту, будуть заарештовані чи матимуть інші проблеми. Вкінці-кінців, все розв’яжеться саме по собі і, мабуть, ніхто не буде покараним. За чинним законодавством, в нас є багато справ по переслідуванню, особливо щодо робіт, зроблених над водотоком, чи без законного дозволу. Так ми повинні діяти. Те, що в кінцевому результаті отриманий вирок буде: не розпочинати переслідування, це інша справа. З нашої точки зору, як державна установа, яка займається господарюванням вод, ми діяли правильно.»
Мешканці села Марджіня користуються зробленим ними мостом, начебто нехтуючи байдужістю влади. І, як в кіно, чекають щасливого кінця!
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош; фото: www.comuna-marginea.home.ro)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати