|
|
 |
Архів:
|
|
| Сажотруси з дипломом |
| (2009-02-03) |
| Останнє оновлення: 2009-02-17 19:38 EET |
 Коли ви востаннє бачили сажотруса? Румуни, які вірять в забобони, кажуть, що якщо ти зустрінеш по дорозі сажотруса, тобі пощастить. Сьогоднішні сажотруси – чорні імператори чужого щастя, як їх гарно назвали в одному місцевому журналі – вже не дуже схожі з уявленням про них, яке можна побачити на прилавках з марцишорами (подарунками на честь приходу весни, які дарують 1 березня). Світ змінюється, і разом з ним наш стиль життя, предмети, якими користуємося, послуги, яких потребуємо. Але все-таки в країні, в якій багатоповерхові будинки ще не встигли вторгнутися в усі села, ще є потреба в тих, хто б чистив цегляні димарі, оточені бетонним поясом. Тому сажотруси, яких стає все менше, користуються великим попитом і працюють все швидше. Один сажотрус може перевірити за день до 200 будинків. Уявіть собі, з якою швидкістю повинна працювати людина, щоб за 8-10 годин перевірити бодай 200 димарів.
Але молоді «вовки» цього ремесла кажуть, що часи швидкої п’ятихвилинної перевірки минули. Голова Товариства сажотрусів та будівників димарів та камінів Румунії Мірча Билшояну пояснить нам різницю між працею традиційного сажотруса та професіонала: «Традиційний сажотрус в переважній більшості випадків піднімається на горище будинку, штурхає вгору-вниз, бере гроші та йде далі. Може, все це триває менше 5 хвилин. Багато хто не приймає їх в хату. А сажотрус-професіонал починає свою роботу ще з вулиці. Не можна вичистити димар, не перевіривши перед цим коліно димаря. Багато традиційних димарів не мають бетонної обшивки, і якщо вдариш цеглину, вона може впасти і поранити когось. Багато чого може статися. Так що це робота для двох осіб.»
 Сажотрус-професіонал, як сказав мені Мірча Билшояну, не лишає ніщо напризволяще, віднедавна займається й протипожежною безпекою. «Робота сажотруса – це не лише всунути в димар щітку, спуститися, взяти гроші і піти. Слід проінструктувати людей. Коли покажеш господарю знятий на відеокамеру чи фотоапарат димар, поясниш йому, чому не слід чистити димар чи в яких умовах слід його чистити, він лишається задоволеним. Ти не тільки береш за це гроші, а й проводиш інструктаж з питань пожежної безпеки. Задоволена людина принесе тобі й інших клієнтів, і потихеньку ти стаєш відомим. Умене вдома, в Регіні, люди вже кажуть: «Я не хочу нікого іншого, крім сажотруса з відеокамерою.»
Так, ви почули добре, з відеокамерою. Бо й прилади, якими користуються сажотруси-професіонали, відрізняються від старих покручених щіток. «Йдеться про фотоапарат, апарат відеоінспекції, спеціальні ключі. Жінок в першу чергу цікавить, щоб ти не набруднив. Слід мати в машині поліетиленову плівку, якою можна накрити меблі, паркет. В цьому я відрізняюсь від традиційного сажотруса. Біля одного димаря я можу провести й дві години. В кожній хаті, де я фотографував, ми переписували фотографії в ноутбук і наприкінці, крім документів, які я заповнюю, пропоную клієнтам й СD, щоб людина змогла побачити, над чим ти працював. Такою є теперішня процедура обслуговування.»
 Мірча Билшояну був одним з перших сажотрусів з дипломом в Румунії. Спочатку він підготувався сам, шукаючи спеціалізовану інформацію по Інтернету і перекладаючи все, що знаходив про діяльність професійних сажотрусів. Велика кількість інформації допомагала йому йти далі, незважаючи не скептицизм інших. «Переважна більшість сьогоднішньої молоді не має терпіння будувати. Вони їдуть працювати за кордон… але я гадаю, що й тут можна щось зробити. Бачачи, як організоване життя за кордоном, я сказав собі: якщо і в розвинених країнах існує ця професія, функціонує і має попит, тоді й тут буде вона буде популярною. Так я розпочав цю діяльність весь час вдосконалюючи свої знання. З Інтернету я взяв курс по самовдосконаленню для сажотрусів, переклав те, що знаходив по Інтернету, і через півроку вирішив почати все з початку.»
Зробив собі в Інтернеті власний сайт - www.hornar.ro. Так його знайшов один італієць, який запропонував йому приїхати на курси в Італію. Повернувшись звідти, Мірча Билшояну заснував Товариство сажотрусів та будівників димарів та камінів Румунії і почав невеличку революцію в цьому ремеслі. «Я не називаю це революцією. Це нормальний хід речей. Ми повинні йти в крок із часом. Цегляні димарі вже не використовуються так часто, зараз є професійні димарі, за якими повинні доглядати фахівці. Але це не значить, що ми не чистимо й традиційні димарі.»
 Починаючи з травня минулого року, товариство запропонувало курси введення у професію сажотруса. «Це мінімальні курси, базові, для початку, визнані Товариством ASFOCH. До діяльності цього товариства залучені й будівники димоходів та камінів, що пояснює їхні великі претензії, бо чищення та гарантія, яку вони дають, не може бути зроблена будь-як. Починаючи з цього року, вимагатимемо від членів товариства і мінімальне оснащення: маю на увазі прилади, якими можна чистити димар висотою до 18 метрів, незважаючи на тип димоходу. Будемо видавати сертифікати для членів, які пройшли підготовку та мають мінімальне необхідне оснащення. Всі члени працюватимуть за такими ж бланками та документами, які ми будемо видавати для газових компаній та по охороні навколишнього середовища. Якщо ми вирівняємося на європейські стандарти, то незабаром і страхові компанії вимагатимуть перевірки димарів.»
 Сажотруси-професіонали займаються не лише очисткою та утриманням димарів. Вони урізноманітнили свою діяльність, аби пов’язані з їхнім ремеслом традиції не зникли. Деякі з них роздають марцишори, інші беруть участь на весіллях. Іноді їх запрошують на телебачення. Коли вони входять в роль тих, які приносять щастя, трапляються дивні речі: «Напередодні футбольного матчу з Францією мене запросили на телебачення і попросили доторкнутися футболок гравців, аби їм пощастило. Цей випадок закінчився незвичайно. Я мав з собою значок із сажотрусом. Інстинкт підказав мені причепити його до футболки Муту. Так я й зробив. Європейський чемпіонат закінчився і Муту був єдиним, хто приніс Румунії гол. Я приніс йому щастя. Жаль, що я не мав більше значків, може, якби в мене їх було хоча б п’ять, ми б отримали кращі результати.» Третій випуск курсів сажотрусів відбудеться в Регіні 6-8 лютого 2009 року.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош; фото: Сажотрус)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати