|
|
 |
Архів:
|
|
| Коли вода замерзає... |
| (2009-01-27) |
| Останнє оновлення: 2009-02-02 18:06 EET |
 Коли температура спала нижче нуля і воду покрив товстий шар криги, багато рибалок взяли топірці, табуретки та рибальські снасті і вийшли до ополонки. Минулі вихідні на озері Виршольц Селажського повіту було багато людей, але й на озерах довкола Бухареста було людно. Ніку Ледереску, один з пристрасних любителів спортивного рибальства, сказав мені, що до ополонки насмілюються прийти лише ті, хто, крім спокою та тиші, яку дає рибальство, шукають й адреналіну: «Не всі рибаки йдуть до ополонки. Багато з них бояться льоду. І я боюся. В основному, туди йдуть ті, хто отримує від цього задоволення. Навіть якщо надворі холодно, мінус 10 градусів, вони залишаються там. Лід досить товстий, витримує, але є й багато з тих, хто насмілюється йти туди, де тече вода, де лід тонший. Якби я був поблизу, я б нагримав на них».
Якщо вам було колись цікаво дізнатися, як можна рибалити в ополонці, то сьогодні ви про це дізнаєтеся. Весь секрет полягає в рівновазі, кажуть майстри перебування на льоду. Спочатку вирізується сокирою ополонка у товщі льоду, круглої чи квадратної форми, після чого з допомогою волосіні з олов’яним кінцем та пробкою перевіряється глибина. Вони опускаються у воду, поки не плавають вільно на поверхні. Це означає, що ви торкнулися дна. Потім волосіння піднімається вгору на плоскості долоні, і очікуєш. Звісно, слід щось і причепити на гачок. Тепер, ознайомивши вас з рибальством в ополонці, відкриємо вам один секрет: аби стати добрим рибалкою, крім везіння новачка вам слід знати декілька речей про мистецтво, техніку та філософію цього благородного заняття.
 Ніку Ледереску представить нам основні таємниці рибальства: «Слід думати, як риба. Між рибою та рибалкою налагоджується зв’язок. Є риба, яку слід в першу чергу поважати. Тому справжні рибаки ловлять рибу, знімають на плівку чи фотографують, цілують і відпускають. Не знаю, звідки походить цей звичай цілувати рибу. Може, це прояв радості від того, що ти її спіймав і відпускаєш. Ти повертаєш їй шанс бути імператрицею вод, так ти стаєш не тільки її ловцем, а й визволителем. Я не дуже їм рибу, особливо тому, що знаю, скільки часу проходить, аби вона виросла й набрала певної ваги. 30-ти кілограмовий короп, наприклад, вже має досить довгий вік, був спритним і зумів обхитрити багатьох рибалок. Гріх класти таку рибу на гриль. Це залежить від рибалки, кожен діє, як йому підказує серце і душа. Я її відпускаю».
 Ранок на рибалці може бути гарним, хоча надворі -10 градусів. Але сковані кригою води можуть бути й небезпечними, і не лише для рибалок, а й для дітей, які приходять туди покататися на ковзанах, а також для… лебедів. Групі пожежників знадобилось більше двох годин, щоб врятувати лебідь із крижаного полону річки Олт, поблизу Слатіни (південь Румунії). Лебідь помітив один чоловік, який переходив мостом через Олт. Він звернувся до пожежників, аби ті звільнили птаху, яка безсильно билася на поверхні річки. Відстань від берега до лебедя серед льоду була до 70-ти метрів, і так як товщина льоду була за 40 см, операція по врятуванню була складною.
Як мені розповів підполковник Крістіан Кроітору, прес-секретар слатінянських пожежників: «Лід не був достатньо товстим, щоб витримати вагу пожежника. Було обрано варіант використання пневматичного човна. Довелося розбити 40-50 метрів льоду, аби добратися до птахи. Це зайняло майже дві години, після чого лебідь передали фахівцеві для необхідного огляду. Він був в непоганому стані, тільки що не міг стояти на ногах, бо вони були майже обмороженими».
 Поблизу Слатіни, на водосховищах, біля гребель гідроелектростанції по річці Олт, живуть щозими понад 200 лебедів. Вони з’явилися 5 років тому і відтоді зимують там, тому що вода озера взимку замерзає тільки біля берегів. За словами фахівців відділу біорозмаїття Агентства по охороні навколишнього середовища Олт (АОНС), лебеді роблять гнізда і розмножуються рік за роком, єдиною небезпекою для них є електропроводи. Влітку кількість лебедів збільшується втричі, тому що Олт розташований на їх міграційному коридорі.
Герою нашої історії повезло. Його не тільки помітили, з ним не трапилося нічого серйозного, як заявив підполковник Крістіан Кроітору. «Спасіння великих тварин є одним з основних завдань нашої країни. Але випадків врятування котів, собак чи лебедів не так вже й багато. По мірі можливостей, ми це завжди робимо!»
Усе добре, коли добре закінчується! Але будьте обережними, коли ступаєте по льоду… Іноді він може бути тоншим, ніж вам здається…
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати