На останній сесії Парламентської асамблеї НАТО в Бухаресті значну увагу було приділено Україні та судовому процесу проти лідера української опозиції Юлії Тимошенко. Зокрема, 8 жовтня на порядку денному сесії Парламентської асамблеї було дві доповіді, що торкались цих питань, одну з яких представив італійський парламентарій Лусіо Малан. Доповідь під назвою «Пост-пормаранчева Україна: внутрішня динаміка розвитку і пріоритети зовнішньої політики», торкалась аналізу актуальних політичних процесів в середині України та нового зовнішньополітичного курсу держави після останніх президентських виборів. Сьогодні ми представляємо висновки документа, представленого доповідачем Лусіо Маланом в Комітеті у цивільних справах безпеки Парламентської Асамблеї НАТО.
«Співпраця з Україною Віктора Януковича, а не ізоляція країни було б наймудрішим рішенням. Відносини України з Росією є всесторонніми і складними за своїм характером. Не треба ставити Україну перед вибором «біле або чорне» між сходом і заходом, оскільки це може розділити країну. Незважаючи на зроблені кроки назад, Україна залишається вільнішою, ніж її сусіди Росія та Білорусь. Україна буде в центрі уваги під час футбольного турніру Євро-2012, а Янукович, для створення гарного іміджу, може бути найбільш чутливим до зовнішнього тиску саме за кілька місяців до футбольної події. Євроатлантичне співтовариство повинно використати цю можливість для підтримки демократичних процесів в Україні. У той час, коли НАТО має підтримувати хороші відносини з Україною, так само як і до цих пір під час правління чинного президента, незважаючи на перехід України до політики позаблоковості, держави-члени повинні вирішити, чи слід вжити заходів щодо стримування зростаючого авторитаризму В. Януковича.» - пише автор доповіді про Україну.
На думку Лусіо Малана, «зараз можна впевнено стверджувати, що через 20 років після здобуття незалежності Українська держава твердо закріпилася на карті Європи. З огляду на географічну позицію та комплексний історичний контекст, Україна викликає до себе інтерес двох великих регіонів - Європи і Євразії. А Євроатлантичне співтовариство в повній мірі поважає право українського народу на власний стратегічний вибір. Обрання Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року, які на думку більшості спостерігачів були вільними і чесними, а також демократичний перехід влади до опозиції, є «найважливішим досягненням помаранчевої революції». Тим не менше, зараз спостерігаються деякі негативні тенденції, такі як обмеження свободи слова та порушення кримінальних справ проти окремих лідерів нинішньої опозиції, в тому числі проти колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко.»
З іншого боку, стосовно нових пріоритетів політики України, в доповіді наголошується, що після приходу до влади Віктора Януковича, Київ переглянув баланс відносин з Росією, НАТО і ЄС. Таким чином, президент Янукович дав зрозуміти, що його країна не прагне до входження в НАТО і спробував відновити зіпсовані відносини з Росією, успадковані від свого попередника Віктора Ющенка, переконаного прозахідного політика. Доповідач зазначив, однак, що «відмінне співробітництво» між НАТО і Україною є «найбільш охоплюючою» співпрацею альянсу з третьою країною.
Нарешті, у доповіді, прийнятий наприкінці дискусій в Комітеті у цивільних справах безпеки Парламентської Асамблеї НАТО, автор підсумовує що, хоча підтримується міжнародним співтовариством, процес демократизації в Україні повинен управлятися українським народом. «Політичні сили і громадянське суспільство мають брати активну участь у діалозі, щоб створити оптимальну довгострокову перспективу та уникнути тупикових ситуацій, які були характерні для «помаранчевої» епохи і не дозволити надмірної концентрації влади в руках кількох людей. Повага до прав і свобод людини і справедливий виборчій процес є, разом, солідною основою для створення сильної, європейської та успішної України. Опитування громадської думки, проведені в Україні показують, що більшість молодих людей та освічені респонденти підтримують демократичний і незалежний шлях України і ця статистика є доброю ознакою для європейського майбутнього країни».
(Василь Каптару)
|