|
|
 |
Архів:
|
|
| Румунські бренди |
| (2008-12-30) |
| Останнє оновлення: 2009-01-06 16:35 EET |
Упродовж 2008 року в рубриці Унікальна Румунія була представлена серія типово румунських виробів, справжніх національних марок, якими ми гордимося та, які намагаємося врятувати від вирівнювання до стандартів. Кінець року, перегляньмо ще раз румунські бренди, особливо ті, які є насолодою будь-якої вечірки.
 Почнемо з Плешкойської ковбаси. Рецепт цієї ковбаси належить сербським овочівникам, які оселилися в зоні Бузеу (схід Румунії) в XIX-му столітті. Вони принесли з собою і рецепт бабіку (для знавців, спеціалісти кажуть, що не існує кращого бабіку, ніж в Бузеу). Незадоволені смаком овечого м’яса цієї зони, який дуже відрізнявся від смаку, з яким вони звикли в себе вдома, серби вирішили додати багато спецій, прокоптити його і підсушити, поки воно досягне консистенції дерева. Незважаючи на її справжнє походження, одна річ лишається точною: Плешкойська ковбаса є одним з тих виробів, якого ніде на території Румунії більше не знайдеш. Особливість його смаку та зовнішній вигляд не можна проігнорувати, це насолода, гідна столу найвимогливіших їдаків. Можливо, що витончені шлунки скривляться від ідеї, що овечу ковбасу, копчену та з великим додатком спецій, можна назвати “претензійним“ продуктом. Проте люди, для яких строга дієта без смаку є далеким кошмаром, знають, що ми маємо рацію.
 У зоні Бран є п’ять ліцензованих традиційних виробів: бринза Бран (що робиться в шлунку молочного ягняти або теляти), Бранська солона урда, копчений сир, бринза телемя та Бранська пастрама (в'ялене м'ясо). Що ж їх робить такими надзвичайними? У Брані молоко переробляють зразу ж після доїння. Часто не триває й години між доїнням та переробкою, так що мікроби не встигають розвинутися. Сире обезжирене молоко зберігає всі властивості, якість та особливий смак.
Марка “Салам де Сібіу“ була одним з перших виробів, зареєстрованих ще в 1963 році. Рецепт впродовж років було вдосконалено саксонськими спеціалістами м’ясних виробів, але, хоча ця ковбаса робиться під маркою Сібіу, її почали виробляти наприкінці XIX-ого століття в м. Медіаш. З 1895 року найвміліші спеціалісти Медіашу почали виробляти цю ковбасу тільки взимку. Відіслані на експорт вироби йшли шляхом, який в старому королівстві проходив тільки через митницю Сібіу, через це ковбаса стала називатися «Сібіуською». Наприкінці Першої світової війни власник медіашського цеху Йозеф Тайл прийшов до Сібіу і обладнав фабрику "Theil & Co. A.G. Salami und Selchwarenfabrik" по підготовці та консервуванні м’яса, несучи таким чином далі традицію виготовлення Сібіуської ковбаси. В роки Другої світової війни фабрика стала називатися Скандія Румунія. А з 1963 року, коли фабрика належала державі, Скандія Румунія зареєструвала марку “Сібіу“. У принципі, Скандія була єдиною фабрикою, яка мала право використовувати цю назву для м’ясних виробів. Те саме відбувається й тепер, навіть якщо фабрика Скандія вже з 1991 року не виробляє Сібіуську ковбасу. Фабрика припинила випуск продукції, тому що виробники не дотримувалися оригінального рецепту, а якість виробу постійно погіршувалась. Ця історія завершилася закриттям ковбасного відділу наприкінці 2004 року. Відтоді відома Сібіуська ковбаса була присутньою на румунському ринку завдяки заводам ковбасних виробів із Салонти, Бакеу та Сінаї. На початку цього року 7-ро виробників подали документи для реєстрації марки “Салам де Сібіу“, але поки що жоден з них не отримав право власності на цю назву.
 А тепер перейдемо до відомих румунських напоїв. Турц – це алкогольний напій, характерний зоні довкола місцевості Турц, Сатумарського повіту. Фактично це місцева горілка, яку ще називають палінкою чи фруктовою палінкою, що отримуються шляхом подвійної дистиляції. Рецепт передбачає, що напій слід зберігати щонайменше 5 років в бочках, зроблених з дерева шовковиці. Отриманий виріб є специфічним зоні Цінутул кодрулуй (північ). Високоякісна цуйка “Сільванія“, Залеуська цуйка, Мурешанська цуйка, Біхоряна, Горінка та Турц – отримуються зброджуванням фруктової сировини і подальшою подвійною дистиляцією та вистоюються в дубових бочках 2 роки.
 Зайбер - це вино з гібридного сорту винограду, який росте тільки на засушливих пагорбах Ольтенії. «Зайбер» походить від французького сорту «Зайбель», який вирощують вже більше 100 років, а отримали його з гібриду, привезеного з французького регіону Ельзас його творцем Альбертом Зайбелем на замовлення короля Кароля І. Він входить до категорії міцних вин, багатих на танін. Плями від цього вина дуже важко вивести з одежі, хіба що ножицями, а спробувавши його бодай раз, Вас вже не так легко обдурити легшим вином. У колекціях любителів доброго червоного вина «Зайбер» займає почесне місце. Європейські норми, однак, вимагають, щоб румунські виробники вина відмовились від гібридних сортів та садили визнані світові сорти й виробляли з них класичні та марочні вина. На перший погляд, «ольтянська кров», «сильна валюта» – як ще називають «Зайбер» – може незабаром зникнути. Проте в невеличкому ольтенському містечку Беїлешть місцева влада вирішила запобігти зникненню «Зайберу». Так, цього року мер місцевості Костел Пістріцу зібрав всі необхідні документи для реєстрації марки «Беїлештський Зайбер».
Ми переглянули кілька найцікавіших виробів, які можна вважати румунськими брендами. Сподіваємося, що на цьогорічні свята Ви зможете насолодитися хоча б одним із згаданих нами виробів.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати