|
|
 |
Архів:
|
|
| Фестиваль «Зайберу» в містечку Беїлешть |
| (2008-11-18) |
| Останнє оновлення: 2008-11-24 10:03 EET |
 Чи чули Ви колись про «Зайбер»? Якщо так, чи Ви його куштували? Це вино з гібридного сорту винограду, який росте тільки на засушливих пагорбах Ольтенії. «Зайбер» походить від французького сорту «Зайбель», який вирощують вже більше 100 років, а отримали його з гібриду, привезеного з французького регіону Ельзас його творцем Альбертом Зайбелем на замовлення короля Кароля І. Отриманим з цього винограду вином не можна торгувати. Він входить до категорії міцних вин, багатих на танін. Плями від цього вина дуже важко вивести з одежі, хіба що ножицями, а спробувавши його бодай раз, Вас вже не так легко обдурити легшим вином. У колекціях любителів доброго червоного вина «Зайбер» займає почесне місце. Європейські норми, однак, вимагають, щоб румунські виробники вина відмовились від гібридних сортів та садили визнані світові сорти й виробляли з них класичні та марочні вина.
На перший погляд, «ольтянська кров», «сильна валюта» – як ще називають «Зайбер» – може незабаром зникнути. Проте в невеличкому ольтенському містечку Беїлешть місцева влада вирішила запобігти зникненню «Зайберу». Так, цього року мер місцевості Костел Пістріцу зібрав всі необхідні документи для реєстрації марки «Беїлештський Зайбер» і за принципом «все або нічого» зорганізував перший «Фестиваль Зайберу».
Мариновані зелені помідори, кабачки, асорті з квашених овочів, мамалига з пореєм, голубці, тістечка з екстравагантними назвами, компоти, прикраси, часник та свіжі овочі, всі вирощені власними руками, переповнили лотки Фестивалю осені, який проводився паралельно з Фестивалем «Зайберу». Метою цієї ініціативи було пробудити смак до традиційної, автентичної, здорової кухні, стати серйозною кампанією проти шкідливих виробів типу фаст-фуд. Атмосферу свята збагатили коні із зіркою на лобі, парад традиційних костюмів та виставка килимів. Було проведено й конкурс, в якому взяло участь 13 виробників «Зайберу». Урочистості були відкриті мером Корнелем Пістріцу: «Це було надзвичайно, з огляду на те, що в Беїлешть ніколи не було такого заходу. Кожен приніс те, що мав, що зміг: своє найкраще вино, найкращу традиційну страву, найкращу заготовку на зиму. Ще раз всі переконалися, що громада з Беїлешть є дружньою, кожен приніс все найкраще, що мав вдома. Тут люди діляться і радістю, і горем. Фестиваль став нагодою забути щоденні негаразди, дав нам змогу зарядити батареї. Ми вирішили показати всім те, що Беїлешть має найкраще.»
З 20 тисяч мешканців Беїлешть майже чверть працюють за кордоном, бо місцева індустрія вже давно не працює. Проте ті, хто лишився, ще вміють нехтувати труднощами, як і найвідоміший з їхньої місцевості мешканець: актор Амза Пелля, який приніс широкому екрану гарячого ольтяна з Беїлешть дядька Маріна, з торбини якого ніколи не бракували порей та «Зайбер». Заборона виробляти «Зайбер» може стати трагедією для багатьох його співгромадянин. Але мер Пістріцу готовий боротися до останнього: «Ми хочемо зберегти свою марку. Ми не можемо пустити його в обіг напоїв, які є на ринку в даний момент. Нікому ще не вдалося приперти до стіни давні звичаї та традиції. Люди будуть виготовляти «Зайбер», вирощувати його на своєму подвір’ї, навіть якщо і не для широкого вжитку. Кожен мешканець містечка Беїлешть має вдома достатню ділянку землі, аби вирощувати та виготовляти і надалі «Зайбер». Це вже його справа, продаватиме він його чи даватиме від щирого серця своїм родичам та знайомим.»
Ми не хочемо, щоб наші традиції вмирали, каже мер міста. «Зайбер» - це гібридний сорт, заборонений серед культур, а отриманим з нього вином заборонено торгувати. Але якщо ти хочеш пити його вдома, це твоя справа», – каже представник Управління по встановленню походження. Так що ініціатива мера, яка залежить від офіційних рішень, які будуть прийняті з часом, може виявитися успішною, навіть якщо це займе багато часу. А поки що беїлештяни готуються до зими. Їх запаси вже вистроєні з коморах та льохах, тому що «Зайбер» – це не лише вино. Це привід посидіти за балачками, це веселі насмішки, поєднані із сміхом, олтянською кров’ю та сильною валютою дядька Маріна та його односельців.
(Автор: Андрея Демірджан; переклад: Людмила Дорош)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати