|
|
 |
Архів:
|
|
| Ментори для молоді |
| (2008-10-28) |
| Останнє оновлення: 2008-11-03 18:11 EET |
 «Ми намагаємося зібрати молодь біля балакучих дорослих і сподіваємося, що таким чином вони зможуть пізнати себе краще, ким вони є та що люблять. Пізнання починається з цікавості, розвивається з інтересу щодо поглибленого вивчення інформації і може перетворитися на пристрасть. Чекаємо вас з чаєм, запитаннями та ідеями.»
Такому граціозному запрошенню важко відмовити. Навіть якщо місця обмежені і вхід платний, лекції, які дають кілька особистостей румунської культури, притягають молодь різного віку: від 15 до 40 років. Ці зустрічі тривають по дві години і іноді продовжуються до пізньої ночі. Історик Нягу Джувара, диригент Тіберіу Соаре, візантолог Петре Гуран, теолог і публіцист Міхай Нямбу, філософ Штефан Віяну, соціолог Мірел Беніке згодилися поговорити та поділитися своїми численними знаннями з молоддю, яка хоче дізнатися більше, ніж їм розповідають чи розповідали в школі. Ініціаторами такого клубу стали дві молоді сестри, розчаровані в тому, що румунська школа ставить наголос на точні науки та іноземні мови, на шкоду мистецтву. Однією із засновниць фундації «Каля Вікторієй» є Сандра Екобеску. Вона розповіла мені нещодавню історію цієї фундації, про яку ми вам розповідаємо. «Ми гадаємо, що було б дуже схвально та добре створити альтернативні курси, які доповнять шкільну чи сімейну освіту. Запросити лекторів та дуже здібних та харизматичних людей у їхній галузі, які б взаємодіяли з молоддю. Гуманітарна зона цікавить нас особливо, тому що, як ви це знаєте, у школах мистецтво є зазвичай Попелюшкою освіти. Ми подумали знайти найпідходящу людину, яка б розповіла молоді про одну з гуманітарних галузей.»
Програма курсів була продумана для школярів та студентів, від підлітків до осіб, які закінчили факультет або ще є студентами. Коли розпочалися курси – першим з них був курс історії з Нягу Джувара – Сандра Екобеску була приємно здивована тим, що поміж претендентів були й дорослі люди, які відчули відсутність альтернативної освіти такого типу чи мали ностальгію інтерактивних та інтелігентних семінарів з факультету. На сьогодні вік курсантів фундації «Каля Вікторієй» коливається між 16 та 40 роками. Кожен курс складається з 5 чи 10 зустрічей, кожна по дві години, в залежності від того, як організує професор лекції, але й беручи до уваги пропозиції курсантів. Найбільшою радістю для Сандри Екобеску є бачити, як після першого курсу учасники хочуть записатися й на решту. «Отримую від них електронний лист, де вони мені пишуть: «Дорога Сандра, мені хотілося б відвідувати всі ваші курси, допоможи мені.» В залежності від характеру та уподобань кожного намагаюся запропонувати їм те, що підходить найкраще в даний момент. Створився свого роду клуб, люди мене шукають, ми перетворилися на інтерактивну мережу: взаємодіємо між собою, взаємодіємо і з викладачами, курсанти надсилають нам повідомлення із пропозиціями тем. Не існує кафедри, відстані між учнями та викладачами. Часто ми говоримо на «ти» і спілкуємося звичайно, без перешкод, без гордовитості, не викликаємо до дошки і не караємо. Намагаємося створити діалог і надіслати молодь до бібліографії, пробуємо відкрити їм двері… Це мені здається найважливішим: наші викладачі можуть надихати. Можуть створити течію.»
Велика кількість курсантів сказала, що це те, що вони давно чекали, в бухарестському пейзажі існує потреба в такому. Товариство отримало фінансування, яке дозволило їм дати 4 стипендії молодим курсантам віком від 15 до 25 років. Врешті-решт, як каже Сандра Екубеску, вони є цільовою аудиторією, бо в ранньому віці ще можна змінити життєвий напрямок. «Дуже важливо зустрітися з ментором, ідеально було б в дитинстві чи підлітковому віці. З людиною, яка тебе глибоко вразить, яка допоможе тобі знайти дорогу до покликання. Ми намагаємося зробити саме це: знаходимо дорослих, з надзвичайними професіональними та людськими якостями, які з радістю передають молоді те, що знають.»
Наведу кілька прикладів курсів, які пропонує фундація «Каля Вікторієй». Може вони зможуть пояснити, про що йде мова за чашкою чаю в будинку біля Фоїшору де Фок: «Війна впродовж 77 років (1914-1991): основа американської гегемонії», який веде лектор Нягу М.Джувара. «Гра в колір», який веде художниця Марія Іріна Петряну. «Як слухати музику» – курс диригента Тіберіу Соаре, «Світ, який зник. Комунізм по розумінню молоді», який веде Іон Манолеску. «Що знає, а що ні Сократ» з Андреєм Плешу. Цей список ще може продовжуватися добрі хвилини, ви зможете їх знайти онлайн по www.victoriei.ro.
Я попрощалася з пані Сандрою Екобеску, але не раніше, ніж спитати, чому вона обрала для їхньої фундації назву Каля Вікторієй. «Ця вулиця містить в собі всі якості, але і всі вади Бухаресту. По Каля Вікторієй є багато історії, але є й нові будівлі, тут в одному й тому ж місці є вся краса, але і драма Бухаресту. Це вулиця з великим історичним значенням і ми вважаємо, що вона є емблемою міста. Каля Вікторієй – це подорож в час і простір. А ще це запрошення для курсантів прийти до нас по шляху, який врешті-решт може довести їх до персонального успіху.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош, фото: www.victoriei.ro)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати