У середині 2000-х років у Бухаресті була прийнята Національна стратегія по зв'язках з діаспорою, що була розроблена на основі принципу задоволення конкретних потреб румунських спільнот, що компактно проживають в сусідніх з Румунією країнах та румунської діаспори. А її основною метою є збереження і утвердження етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності румунів з сусідніх держав та діаспори, у відповідності до міжнародних стандартів і зміцнення зв'язків між ними та Румунією.

У зв'язку з цим, Департамент у справах румунів звідусіль має активний і послідовний підхід до відносин з румунами, які проживають за межами країни та з країнами, де проживають чисельні румунські громади, стверджує керівник департаменту, державний секретар Єуджен Томак: "Звісно, румуни проживають і по сусідству, є румуни всередині Європейського Союзу, є румунські громади і на інших континентах. Слід однак підкреслити дуже важливий аспект, а саме зростаючий інтерес румунської держави до румунських громад з-закордону. Установа, яку я представляю була реорганізована на нових засадах, і тут я маю на увазі те, що вона вже не є складовою Міністерства закордонних справ, а є урядовою структурою, що має статус відомства і підпорядковується безпосередньо Прем'єр-міністру. Це дуже чіткий політичний сигнал з боку румунської держави та доказ рішучості в подальшому впровадженні конкретних політик, над якими румунська влада працює на даний час."

З метою поліпшення становища закордонних румунів та усунення деяких непорозумінь Департамент у справах румунів звідусіль веде відкритий діалог із сусідніми державами та з європейськими інститутами з питань захисту прав національних меншин. Про проблемні питання у цьому сенсі в інтерв’ю Радіо Румунія розповів Єуджен Томак: "Ми постійно, упродовж останніх двадцяти років, звертаємося до румунських громад із посланням заохочення до зберігання самобутності. Останнім часом ми спробували відновити прямий діалог, заснований на взаємних інтересах у відносинах із сусідніми державами. І тут я хочу підкреслити, що ми добре знаємо причини, по яким окремі держави, на території яких компактно проживають чисельні румунські громади, сіють розкол штучно створюючи національності, яких не існує, і це робиться без жодного наукового підґрунтя. Не існує молдавської, волоської, арумунської меншин. Отже ці різниці та проблеми довкола їх назви мають бути роз'яснені та обговорені якомога відвертіше, прозоріше з владами країн, на території яких мешкають румуни."

Одним із основних напрямів діяльності департаменту у відносинах із сусідніми країнами, каже Єуджен Томак, є усунення комуністичного менталітету у відносинах з національними меншинами, зокрема штучного розділення румунських громад на дві нації - молдован і румунів в Україні, румунів і волохів у Сербії та Болгарії: "Неодноразово у наших відносинах і з українською владою, і з представниками Р. Молдови, Сербії ми спробували чітко роз'яснити причини. Я є живим прикладом дивної ситуації. Я народився у місцевості, в якій більше 90% мешканців говорять румунською мовою. І виглядає дивно, однак нам добре відомі причини, по яким майже 80% опитаних оголосили себе молдованами і лише 20% румунами на переписі населення. Коріння проблеми однакові - ідеологія та машина пропаганди були настільки сильними, і зуміли так сильно налякати людей, що ці аспекти, пов'язані з усвідомленням національної приналежності були серйозно травмовані."

У переговорах по цьому питанню Бухарест завжди наводить свій позитивний досвід у відносинах з національними меншинами. Посткомуністичне румунське законодавство дало можливість всім офіційно визнаним нацменшинам, яких у Румунії 18, обирати свого представника в парламенті, організації національних меншин отримують значні кошти із державного бюджету для збереження традицій, задоволення культурно-освітніх потреб нацменшин. Союз українців Румунії, наприклад, отримав цього року майже 1,3 млн. євро. Цього ж Єуджену Томаку хотілося б добитися для румунів, котрі мешкають в сусідніх країнах: Болгарії, Сербії, Україні, Угорщині: "На жаль, досі існує цей східноєвропейський менталітет, через який будь-який наш новий проект, що стосується національної ідентичності, а також свободи пересування, права на освіту рідною мовою, свободи віросповідання, викликає підозри, недовіру влади і негативно впливає в першу чергу на етнічних румунів. Усе це нас турбує, і фактично сповільнює демократичний процес повернення до нормальності в житті румунських громад."

На жаль румунсько-український діалог у питанні національних меншин зайшов у глухий кут, після того як робота Змішаної міжурядової румунсько-української комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин була припинена на невизначений термін. Держсекретар Єуджен Томак пояснив чому: "Між нашими державами був укладений Базовий договір, є ряд інших інструментів, що сприяють продовженню співпраці в економічному, культурному, освітньому планах. На жаль ми ще стикаємося з небажанням розвивати діалог, і я маю на увазі очолену мною галузь, в культурному та освітньому планах. І це тому, що, на жаль, досі є течія, що намагається продовжити політику, започатковану Сталіном, а саме з розділення румунської громади на румунів і молдован."

Залишається лише сподіватися, що наші можновладці подолають необхідний бар'єр і зрозуміють, що національні меншини, українська в Румунії та румунська в Україні, є тими єднальними ланками, які можуть сприяти не лише наближенню двох держав, а й поглибленню співпраці для врегулювання усіх інших проблемних питань, які створюють нездоланні прірви між двома сусідами. (Василь Каптару)

Матеріали по темі:

- Що криється за словосполученням "молдавська мова"?

- Щодо діяльності Змішаної міжурядової комісії з питань нацменшин.