|
|
 |
Архів:
|
|
| Як вдалось Каракірі завоювати світ |
| (2008-06-17) |
| Останнє оновлення: 2008-07-01 10:56 EET |
Чи чули ви про каракірі? Як, ні? Каракірі – це дружня каракатиця, яка обіймає тебе уві сні. Вона м’яка, делікатна, її приємно обіймати як взимку, так і влітку. Вона підходить будь-якій піжамі чи покривалу. Розуміється дуже добре із кішками та песиками, але зокрема з дітьми. Вона дуже добре вихована. Існує на цьому світі вже більше року і була створена щоб обіймати всіх тих, хто втомився спати самим. Творцем “Каракірі” є Оана Феліпов. Цей її витвір завоював мало-по-малу весь світ. У першу чергу Європу. Потім Америку. Кінець-кінцем, одна її сестричка дійшла в Китай. У наступні хвилини пропонуємо послухати, з уст самої авторки, чудову розповідь про каракірі.
Оана Феліпов є випускницею ясського факультету декоративного образотворчого мистецтва й дизайну. Один рік навчалась в мистецькому коледжі в містечку Falmouth (Великобританія), а пізніше ще один рік в Бергенській академії мистецтв (Норвегія). У неї 5-тирічний досвід у сфері дизайну й реклами. Але її подобається гратися не лише з ідеями, а й з текстами та кольорами, із формами та розмірами. Дуже любить дітей. Настільки їх любить, що певний час вона викладала їм англійську та французьку мови. Рік тому Оана покинула місце праці. Це був сміливий жест, особливо тому що вона відмовилась від доброї зарплатні, але й від теоретичної гарантії свого завтрашнього дня. “Я не відчувала себе добре, була дуже розчарованою і зрозуміла, що будь-яка зміна, будь-яке нове місце праці припускало б те саме. Я хотіла змінити людей, змінити саму себе. Один мій друг пояснив мені, що у мене два варіанти, або знайти купу інших робочих місць у сфері реклами або почати власний бізнес. Я нарешті зрозуміла, що так стоять справи. Моя мати навіть не знає, що я більше не працюю у сфері реклами, бо гадаю, що вона б сильно злякалась якщо б дізналась, що я не маю стабільного місця праці.”
Першу дружню каракатицю Оана зшила для друга. Вона була сірого кольору і досить великого розміру, так щоб могла обняти дорослого, із сімома своїми щупальцями, один з яких був довшим, по мірі власника. Це була перша з цілої низки каракатиць, кожна з них будучи створена за смаком і бажанням тих, хто хотів стати “батьком каракірі”.
Червоні з жовтими чи оранжевими щупальцями, дуже увічливі і кожна зі своїм іменем, бо перед тим як потрапити до нових власників, каракірі ходять до спеціального дитсадочку. Із казкою для кожної нової каракатиці, кількома вдалими фотографіями та веб-сторінкою створеною самою Оаною, кордони для дружньої каракатиці зникли із світової карти. Куди потрапили каракірі створені Оаною? Повсюди у світі: “Днями виповнюється рік від коли мої каракірі стали відомими у світі. По світу розповсюджено десь 60-70 таких каракірі. Три в Нью Йорку, дві в Парижі, однак найбільше “живуть” в Німеччині. Кажуть, що німці “холодні” люди, однак найбільше моїх каракатиць знаходяться там. І в Італії, в Іспанії, Греції. Одна з них потрапила навіть до Китаю.”
Оана зізнається, що всі вироблені нею каракірі є унікумами, й можливо тому вони є такими популярними. “Кожна з них має свою цікаву історію. Я прошу власників каракірі надсилати мені фотографії з ними, бо я тужу по них. Всі для мене є спеціальними, кожна має свої власні риси. Я вважаю, що дуже важливим є відчувати, що ти не спиш на подушці, а разом з дружнім та приємним персонажем. Я не продаю подушки, а дружні каракатиці.”
Оана зберігає всі фотографії, всі електронні листи від власників створених нею каракірі. Вона сентиментальна та винахідлива, вірить у свою мрію і вкладає багато зусиль щодо здійснення цієї мрії. Каракірі були для неї шляхом життя, визволенням від навантаженого робочого розкладу, нагодою жити інакше. Від коли творить каракірі, Оані вистачає часу для всього: “Я стала більш дружньою та приємною. Ці мої витвори допомогли мені розслабитись, зробили мене кращою. Власники каракірі є теплими й добрими людьми. Дізнатись, що у світі існує більше схожих на тебе людей, дуже приємно. Це надає тобі більшої упевненості у власні сили.”
Оана не є єдиним представником свого покоління, яка вирішила працювати задля себе. Те саме зробив випускник факультету автоматики, якого пристрасть до музики перетворила на композитора партитур для струнних квартетів. Але розповідь про нього ви послухаєте в одній з наших наступних рубрик “Унікальна Румунія.”
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Христина Манта)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-04
Print
Слухати