|
|
 |
Архів:
|
|
| Ольга Страшенко і Румунія |
| (2011-04-06) |
| Останнє оновлення: 2011-04-12 23:00 EET |
Уже загальновизнано, що література а, особливо, художній переклад - це містки, що єднають народи, серця людей, сприяють взаєморозумінню, духовному збагаченню. Упродовж часу чимало служителів перекладацької музи намагалися прокладати містки між румунською і українською літературами. Одним з них є і Ольга Іванівна Страшенко, відома сучасна українська письменниця, член Спілки письменників України, лауреат Літературної премії імені Василя Симоненка.
Ольга Страшенко спершу заявила про себе як поетеса на початку 1990-х рр., згодом як драматург і прозаїк, у 2005-2006 рр. коли вийшов друком її колоритний історичний роман у 2-х томах “Візантійський лукавець”, про візантійського імператора Андроніка Комніна (1182-1185 рр.). «Я видала двотомний історичний роман і там у мене є сторіночки присвячені Румунії. Конкретно, мій двотомний роман вийшов десь років 4-5 "Візантійський лукавець", це про останню династію Комніних і Андроніка Комніна. Я дізналась цікаву деталь для себе, що коли він здійснював політичну втечу із Константинополя, він їхав до нас в Галицьку Русь, до свого двоюрідного брата Ярослава Осмомисла через Румунію. І я це описала, як він їхав і був у Трансільванії, у місті Брашові. Так, що ось, одна сторіночка. Потім, у позаминулому році я видала роман "Закохана імператриця" - Єлизавета Петрівна, донька Петра І, і Олексій Розумовський. Здається чого б то я про неї писала, про чужу імператрицю. Але вона була імператриця українофілка і вона здійснила подорож на Україну 1744 року, посприяла в 1750 відновити в Україні гетьманат. Там у мене є такий цікавий персонаж румунський. Це Дімітрій Євстафієвич Брашов’янул. Цікава постать. Він автор першої рукописної граматики румунською мовою і навчався він в Києво-Могилянській Академії.»
Вагомі творчі здобутки Ольги Страшенко відомі в Україні, Росії (зокрема, серед української діаспори Далекого Сходу та Камчатки), Румунії (Бухарест, Клуж-Напока, Сучава), Республіки Молдова, Італії, Австралії та в Канаді. Ще з кінця 1980-х років письменниця наполегливо працює і як перекладач. Вагому нішу поетичних перекладів Ольги Страшенко займають переклади з румунської, виконані переважно наприкінці 1990 на початку 2000 років для “Хрестоматії румунської поезії ХІХ-ХХ ст.” Любов до румунської літератури тягнеться в неї від свого сина Сергія Лучканина, кандидата філологічних наук, доцента кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ось, як все й почалось: «Я перекладаю з англійської, з французької за допомогою свого сина Сергія, який віртуозно знає французьку мову, перекладаю з білоруської, із латинської. Воно ж так, "з ким поведешся, від того й наберешся". Мій син, Сергій, викладає латинську і румунську мови, і я вже якось прикипіла душею до цієї культури. Крім того, особисті спілкування із Станіславом Володимировичем Семчинським, незабутнім професором, із Зоєю Опанасівною, його дружиною. Вони бували в Румунії, до них румуни приїжджали, і я бувала в цьому товаристві. А крім того спілкування з Андрієм М’ястківським, Володимиром П’яновим, а Михайло Ткач, він же теж прислухався до моїх творчих планів, а Віктор Федорович Баранов, взірець в галузі перекладу і спілкування із румунською культурою та її славними представниками. А ще чисто особисте - фільм "Безіменна зірка" за п’єсою Міхаїла Себастіяна. Я вже багато разів дивилася, і мені хотілось би ще дивитися, уже смакуєш кожну деталь, це унікальна драматургія, сама видала книжку п’єс. Так що це мені, воно все імпонувало. І якщо говорити про кіно, я пригадую фільм "Даки" славного режисера Серджу Ніколаєску. Там передана оця румунська патетика, що румуни такого древнього кореню, а мені захотілося це більш пізнати. Потім, у мене багато байок. Я - секретар Творчого об’єднання сатириків та гумористів, і я якось сина свого питаю, який румунську викладає у нас в Києві, чи є такий румунський байкар рівня Леоніда Глібова. А він каже: "Мамо, це в Румунії такий Грігоре Александреску". І я переклала кілька його байок: Ліберальна лисиця", це вічна байка, на всі часи, і "Справедливість лева". Я сама була в Румунії, вже кілька разів. Мені сподобалося. Була в парку Херестреу, наприклад, в Бухаресті. Там погруддя Шевченку. Ми коли підійшли з сином, я говорю "Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завіва", а на очі закотилися сльози, і за ним так озеро просвічується, начебто це "реве та стогне Дніпр широкий" за ним. Оці паралелі....Потім була в Галаці, там де відкрився пам’ятник Мазепі. Знаю, що в Яссах помер Пилип Орлик. Я вважаю, що є такі паралелі, дивіться: Ліна Костенко- Ана Бландіана, Шевченко-Емінеску, Будай Деляну-Котляревський, Максим Рильський - Міхай Бенюк, Павло Тичина - Тудор Аргезі. Так, що наші літератури чомусь перекликаються. А ще спілкування з Володимиром П’яновим. У мене дещо надруковане, ось я гортаю свою книжечку. У мене книга така вийшла "Вибрані переклади та присвяти світочам зарубіжної літератури". На першому місці поставила національний гімн Румунії, слова Андрея Мурешану і музика Антона Панна.»
Ольга Страшенко багато працює в драматургії. Її драматичний доробок складають 19 п’єс, частину з яких опубліковано в книзі “Сім вибраних п’єс”. Однак, існує який-небудь переклад з румунської літератури, що особливо запам’ятався письменниці? «Я вважаю серцевиною свого перекладу, переклад Міхая Емінеску "До зірки". Почалося все з того, що я знала свого часу і Григорія Кочука, і Василя Швеця і Миколу Ігнатенка, знаю теперішнього Степана Келара, знаю теперішнього прекрасного перекладача, який очолює всіх наших київських перекладачів, Всеволода Ткаченка. Вони свого часу здійснили, кожний по своєму, блискучий переклад "До зірки", і це спонукало мене, так-от, як данина поваги до класика румунської літератури, перекласти цей вірш. Зараз я вам коротенько прочитаю цей переклад.
«О зірко, в сяєві химер,
Твій довгий шлях, як гомін,
Мільйони літ крізь товщі сфер
До нас ішов твій промінь.
Багато в тебе промінців
Погасло в світлотіні.
Але мою життєву ціль
Освітлюють і нині.
Зоря, змигнувши, мов свіча,
На обрії згоріла.
Була – ніхто не помічав,
А згасла – то уздріли.
Моя любов без вороття
Розтанула й немає…
А відблиск той моє життя
І досі зігріває.”
Я думаю, що всі ми ті, хто досяг уже цього 50-літнього перевалу у своєму житті, може підписатися під цими геніальними строфами Міхая Емінеску.»
Завершили ми розмову з письменницею і перекладачкою Ольгою Страшенко віршами, що присвятила вона своєму синові, Сергію, який і допоміг мамі “закохатися” в Румунію та румунську літературу. /”І насамкінець я прочитаю свій вірш, який я написала моєму синові. У мене є чимало віршів моєму синові. Я якось так хвилювалася, тому що його немає й немає з Румунії довго. А тоді в Румунії сталися якісь там стихії. Я подзвонила до Станіслава Володимировича Семчинського. А він каже: "Так, я ж приїхав, я прилетів літаком, правда, а чогось це Сергія нема.» І ми переживали дуже обоє.
"Я чекала з Румунії сина.
Десь розлітує він наче птах,
Позначала на карті курсивом,
Де пройшов мандрівний його шлях.
Ті міста вже на пам’ять я знаю,
Залізниці, шосе вперехрест,
Бая Маре, квітуча Сіная,
гордий Клуж, визначний Бухарест.
Наче птах, десь у шибку торкнувся,
Так у хату постукався хтось,
О-то мій, мандрівничий вернувся,
Як із казки, живий Фет-Фрумос.
Він касети і книги виймає,
Я ловлю кожний синовий жест,
В його мові Брашов і Сіная,
Бая Маре, а ще Бухарест.
В’ється бесіда безперестанно,
Спорожнім чамадан край стола,
І потроху вже вірити стану,
Що я теж в цій мандрівці була.
Понад Києвом "Дойна" лунає,
І сія наче б зоря на хрест,
В ній і Клуж, і ласкава Сіная,
І вічна радість, о-той Букурешть.»
(Христина Манта)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2024-11-26
Print
Слухати