На початку цього тижня Коко, як називають її друзі, повернулася додому після 60-денної подорожі. “Коко, дякуємо за те, що ти показала нам, що означає Румунія!“ – було написано на плакатах, з якими десятки ентузіастів зустрічали молоду альпіністку на аеропорті Анрі Коанде в Бухаресті.

Кріна Коко Попеску розповідає про свою останню подорож: “На цей раз я була разом з моїм батьком у Пунта-Аренас, одному з найпівденніших міст Чилі, а звідти ми полетіли в Антарктику разом із міжнародною експедицією, з Алексом Абрамовим та Маріо Трімері, з якими ми піднялися на Масив Вінсон та Масив Сідлей. З Антарктики з табору “Union Glacier“ ми полетіли до основного табору біля Масиву Вінсон, а потім, піднявшись на вершину, ми повернулися до основного табору, чекаючи доброї погоди, щоб полетіти до Масиву Сідлей. Для мене це був період, коли я повинна була довести, що я в змозі піднятися на гору, аби Алекс Абрамов та Маріо Трімері разом зі Скоттом Вільямсом взяли мене у свою команду, щоб піднятися на Масив Сідлей. І мені це вдалося.“

Брашовська альпіністка, представниця Федерації альпінізму та скелелазіння Румунії, дійшла до найвищого пункту Антарктики – Вінсона (4.897 м) та найвищого вулкану Сідлей (4.285), ставши першою альпіністкою у світі, яка піднялася на Масив Сідлей. Своїм підйомом на Вінсон вона записала до списку своїх успіхів титул наймолодшої альпіністки, яка піднялася на масив Вінсон, та першої румунки, яка піднялася на масив Вінсон. Я запитала Коко, як вона почувала себе у підйомі: “Я знала, яким є підйом на Вінсон від інших трьох румунів, які там побували, а щодо Масиву Сідлей, то я входила до першої експедиції, яка піднялася на гору, так що це була прем’єра, тому що це недосліджена зона, де до того часу ще ніхто не був. Це було надзвичайно! Але все-таки для мене були складними ті умови, з якими мені ще не приходилося зіткнутися, це холод, термява, тобто тоді, коли ти перебуваєш в тіні, вночі - 40 градусів, а вдень - 30 градусів морозу, а ще ходіння весь час по снігу, по льодовиках.“

Як вдалося Коко досягнути цих результатів? Здається надзвичайно просто: “Уперше я пішла в гори з батьками в шість з половиною років, і відтоді я вирішила, що хочу займатися цим і що мені це подобається. Так що якщо це мені подобається і я маю нагоду цим зайнятися, то я цим займуся!“

А в експедицію в Антарктику Кріна Коко Попеску не пішла з батьком і тренером, альпіністом Овідіу Попеску, як це було дотепер. Як почувала себе Коко далеко від близьких їй людей? “Це було щось надзвичайне, але я знала, що в горах ти завжди є сам з собою, сам собі допомагаєш, все робиш своєю рукою, так що я ніколи не покладалася на мого батька чи когось іншого. Я піднімалася на Масив Вінсон та Масив Сідлей з думкою про Румунію. Кожна експедиція є для мене новою мрією, новим бажанням, так що після кожної я була дуже задоволена і щаслива від того, що мені вдалося зробити. В експедиції є дуже багато щасливих моментів, звичайно ж, що момент, коли ти досягаєш вершини, є надзвичайним, коли ти відчуваєш, що всі тренування і експедиція дали результат. Найважче є на тренуваннях. В експедиції ми намагаємося насолодитися тим, що робимо. На тренуваннях ми стараємося зробити все якнайкраще і вдосконалити свої вміння.“

Кріна Коко Попеску тренується щодня по 2-3 години, займаючись бігом, велоспортом, лазінням на стіну чи скелю. У вихідні вона піднімається по 8-12-годинним трасам в горах Бучеджь, П’ятра Краюлуй, Постевару. Амбітність молодої альпіністки може викликати тільки захоплення, але Коко дуже скромна людина. Наступним її планом є відпочинок після експедиції в Антарктику і повернення до школи.
(Ана Марія Кононовіч, Людмила Дорош)