|
|
| Румуно-українські відносини - коли чекати поліпшення? |
| (2010-11-04) |
| Останнє оновлення: 2010-11-17 19:05 EET |
 За останні двадцять років між Бухарестом і Києвом було чимало проблемних питань, що призводили до напруження відносин між двома сусідніми країнами. Аналітики, як румунські, так і українські, не раз говорили про наявність дипломатичних, військових та економічних конфліктів. Згадаємо, наприклад, про скандал навколо забруднення Тиси, шпигунський скандал і епізод із взаємною висилкою дипломатів, статус острова Зміїного та ситуацію довкола глибоководного суднового ходу “Дунай - Чорне море” по гирлу Бистре.
Попри усі ці проблеми, двосторонні відносини між Україною та Румунією, як політичні, так і економічні, навіть якщо повільно, але весь час розвивалися. На жаль, цього не можна сказати зараз. Або, якщо якісь позитивні тенденції є, то вони настільки незначні, що майже непомітні. У Бухаресті політичні оглядачі та дипломати вважають, що нинішній застій в румуно-українських відносинах пояснюється зміною влади у Києві та реорієнтацією векторів геостратегічних інтересів України. Вони переконані, що ситуація зміниться лише після того, як Київ остаточно визначиться із своїм геостратегічним вибором.
Юліан Кіфу, професор Національної вищої школи політичних та адміністративних наук вважає, що наразі Бухаресту краще трохи почекати поки у Києві вгамуються політичні пристрасті: “Румунія обрала варіант послідовності, але відсутність інтересу до Румунії в Києві, а також численні сигнали, що виглядають агресивно, як цілеспрямоване формування у суспільстві образу Румунії як зовнішнього ворога, призвели до настороженості у взаєминах. Отже спостерігається своєрідна настороженість, стриманість щодо здійснення важливих кроків уперед, перш за все тому, що немає взаємності, тому що в будь-яких відносинах потрібні дві сторони. Я є одним із тих, хто підтримує ідею розбудови двосторонніх відносин, відновлення колишньої спільної президентської комісії із робочими комітетами, які б повернулися за стіл переговорів, щоб відбудувати двосторонні відносини. Не слід забувати що Румунія має з Україною найдовший кордон, ми є сусідами і не можемо нехтувати один одним. Варто однак підкреслити, що на даний момент нехтування є надто м'яким словом для кваліфікації позиції Києва щодо Румунії.”
В інтерв’ю Радіо Румунія глава румунської дипломатії Теодор Баконскі, заявив що Бухарест поважає і поважатиме зовнішньополітичну орієнтацію України і хоче мати стабільного, демократичного і передбачуваного сусіда: “Україна, як видно і на карті, є важливим сусідом. Ми хочемо розвивати відносини з нею. Ми зрозуміли і поважаємо вибір наших сусідів, які обрали позаблоковий, нейтральний статус, хоча сподіваємося на позитивні відносини між НАТО і Києвом. Ми хотіли б вирішити якнайшвидше з нашими українськими партнерами нерозв’язані питання, як наприклад захист прав осіб, що належать до румунської меншини. Ми не вимагаємо позитивної дискримінації, а лише прагнемо пристосування України до європейських стандартів, хоча б стільки, скільки має українська меншина в нашій країні. Ми також хотіли б, щоб Україна виконала зобов'язання, пов'язані з ГСХ по гирлу Бистре, бажаємо вирішити інші питання, включно й економічного характеру, як наприклад повернення коштів, що ми вклали у Криворізький комбінат, але в цілому, важливо тримати відкритим політичний діалог. Ми готові сприяти, разом з Польщею, розвитку політичного діалогу між Україною та ЄС і вважаємо, що двостороння правова база може бути розвинута, наприклад, не обов’язково шляхом ратифікації, а хоча б шляхом підписання угоди про малий прикордонний рух. У всякому разі, ми сподіваємося, що Україна залишиться стабільною країною і зуміє швидко знайти свою геополітичну ідентичність, тому що завжди краще мати, як кажуть, передбачуваних сусідів, тобто сусідів, чия поведінка не коливається.”
Рішення Міжнародного суду ООН у справі щодо делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон у Чорному морі мало б стати початком нового етапу в розвитку двосторонніх відносин, адже було покладено крапку в найскладнішому питанні, що сторони не змогли вирішити на двосторонньому плані. Однак цього не сталося, замість того, аби перегорнути сторінку та йти далі у встановленні тіснішого співробітництва, румуно-українські відносини переживають, так би мовити, «період застою». Якими мають бути наступні кроки Бухареста? – запитали ми аналітика Юліана Кіфу: “Напевно Румунія, як доросла держава, повинна залишити двері відкритими, має допомогти там де може це зробити, спробувати пробачити, і спокійно поставитися до, агресивних або надмірних елементів, що виникають в Києві на різних рівнях та дочекатися моменту, коли у Києві буде остаточно визначено подальший напрямок розвитку української держави. Але гадаю, що попри мої оптимістичні надії щодо двосторонніх відносин, найближчим часом їх характерною особливістю буде “очікування”. Однак я думаю, що до березня наступного року будуть чіткі ознаки напряму розвитку, зокрема після прояснення характеру і типу відносин України із Російською Федерацією.”
(Василь Каптару)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-08
Print
Слухати