|
|
| Юніори з міста Брашов (Junii Brasovului) |
| (2009-04-28) |
| Останнє оновлення: 2009-05-04 15:04 EET |
 Щороку в брашовському кварталі Шкей разом з пробудженням природи та великодніми святами стаємо свідками видовища, яке перевершує вузьке розуміння простого звичаю, поєднуючи міф, магічні обряди та церемонії: юніори йдуть вулицями.
Слід дивитися на юніорів з Брашову як на свого роду залишки язичницької епохи: це дуже давнє весняне святкування, яке відмічає пробудження природи, перемогу Сонця над суворістю та морозами зими, початок нового життя... Це свято слід сприймати як релігійний дохристиянський культ. Це можна підтвердити й тим, що воно відбувається завжди на пагорбах, а цей звичай відомий ще з дакських часів. Цей звичай молодості можна побачити і в давньогрецького населення, в римських й північно-німецьких народів, і в основному в індоєвропейських народів, де практикується поділ на вікові групи та обряди ініціації з переходу від одного віку до іншого. Всі знають цей звичай, оскільки в першу неділю після Великодня проводяться великі дефілювання, коли юніори спускаються на конях з гір, з булавами в руках, з бойовими прапорами, одягнені в кавалерів, як в давні часи. Йосиф Єпуре, голова юніорів-доробанців, розповість нам, як діляться юніори: ”Всього є сім груп юніорів: юніори молоді, юніори старі, куркани, рошіори, доробанці, албіори та брашовські юніори .  В кожній місцевості країни є ватага молоді, переважно одна в кожній місцевості. Коли місцевість є великою, тоді вона ділиться на верхню та нижню ватагу. Ми маємо 7 ватаг, кожна із своїм значенням. Юніори молоді – це не плеоназм, юніор не означає молодий, а чоловік. Вони є неодруженими. Після одруження вони називаються юніори старі.”
Рух юніорів починається 25 березня, коли виходять з сурмами на Благовіщення (за новим стилем) в село. Вони грають на сурмах на площі Приндулуй, сурмлять в 4 напрямки, потім піднімаються вгору до хреста і знову сурмлять в 4 напрямки. А далі починається стародавня гра: хора юніорів та кидання булави. Потім відбуваються ритуали з календаря, встановленого ними, але кожної неділі існує святковий момент, як розповів нам Йосіф Єпуре: ”У Вербну неділю всі ватаги організовують панахиду для юніорів-небіжчиків, а потім йдемо до двох церков: церкви Святого Миколая та Святої Трійці. Там збираються сотні осіб і згадують пам’ять попередників, вказаних на їхньому прапорі. Вони мають з собою й срібні пластинки з іменами небіжчиків, які дають церкві для панахиди.”
Колись, в ніч весняного рівнодення, юніори вирушали до гори Постевару. Вони долали 22 км по гребеню гори. Все, що могли взяти з собою з двору: звірів, дітей, жінок, брали з собою. На вершині гори перебували всю ніч, чекаючи сходу сонця. А тоді кидали до сонця всім, що мали під рукою, щоб перевертні не вкрали їм сонце.  У неділю на площі Прундулуй заводилася хора і кожен з юніорів тричі підкидав вгору булаву, як доказ їхньої мужності: ”Юніор, який підкинув найвище булаву і зумів тричі її спіймати, міг гордитися. Його вітають. Великим соромом є упустити булаву. Відомо, що вже з 1508 р. булаву імпортували, а в 1728 р. в одному документі, виданого повітом Брашов, згадується про цей давній звичай.”
У світлий Четвер, після Великодня, всі збираються по полудню на площі Прундулуй і кожен юніор підкидає вгору, вище даху, по ковдрі. При виборі ватажка існує звичай йти до обраного ватажка додому і веселитися там до півночі, а потім вирушати до саду Тімена з кварталу Шкей, де вони роздягалися до пояса і билися ломаками. Це гра-ініціація, як і підкидання булави над найвищою гілкою з лісу чи підкидання булави на горі.
Хора почала зникати з румунських сіл, але ще й сьогодні відбуваються проходження юніорів вулицями Брашову. Навіть якщо сьогоднішні юніори вже не знають добре, чому практикуються ці ритуали, успадковані від попередників, проте вони кажуть: «Так робив і мій батько-старий, і якщо я не буду робити, як і мій батько-старий, значить, я не є справжнім юніором». Повага до звичаїв є просто надзвичайною.
Коли бачиш, як вони спускаються на конях та підкидають до неба булаву, не можеш не подумати про те, що, мабуть, так виглядав і Фет Фрумос та сильний Груя чи Гревчану - герої казок, які радували нас у дитинстві.
(Автор: Андрея Демірджан, переклад: Людмила Дорош, фото: ro.wikipedia.org/wiki/Junii_Braşoveni)
|
|
| |
WMA |
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
MP3 |
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
|
|
128kbps : |
1
2
3
|
| |
AAC+ |
|
|
48kbps : |
1
2
3
|
|
|
64kbps : |
1
2
3
|
 Старий логотип ВСРР |
2025-04-09
Print
Слухати